Одним із суттєвих недоліків вітчизняної системи державного регулювання є відсутність чітких стандартів щодо прозорості виконуваних операцій з грошовими коштами. Так, Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" [123] у ч.2. ст.11 "Управління ризиками" містить доволі розпливчасте визначення: оцінювання ризиків суб'єктом первинного фінансового моніторингу здійснюється за відповідними критеріями, зокрема за типом клієнта, географічним розташуванням країни реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, і видом товарів та послуг, яке в подальшому не деталізується. Одночасно у розділі III "Положення про здійснення фінансового моніторингу суб'єктами первинного фінансового моніторингу", державне регулювання і нагляд за діяльністю яких здійснює Державна служба фінансового моніторингу України зазначено, що "Правила проведення фінансового моніторингу" (далі Правила) є єдиним внутрішнім документом суб'єкта, в яких суб'єкти самостійно визначають порядок класифікації клієнтів з урахуванням критеріїв ризику, визначених Держфінмоніторингом, і порядок вжиття застережних заходів щодо клієнтів, діяльність яких свідчить про підвищений ризик проведення ними таких операцій. Крим того, фінансові установи самостійно встановлюють і строки дії власних Правил з урахуванням змін у законодавстві з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.
Натомість Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" у ст. 16 дає значно чіткіше визначення ризиків, за якими визначається необхідність посилення внутрішнього фінансового моніторингу для окремих операцій з грошовими активами, а саме:
* заплутаний або незвичний характер фінансової операції чи сукупності пов'язаних між собою фінансових операцій, що не мають очевидного економічного сенсу або очевидної законної мети;
* невідповідність фінансової операції характеру та змісту Діяльності клієнта;
* виявлення фактів неодноразового проведення фінансових операцій, характер яких надає підстави вважати, що метою їх здійснення є уникнення процедур обов'язкового фінансового
моніторингу або ідентифікації, передбачених цим законом (зокрема дві чи більше фінансові операції, що проводяться клієнтом протягом одного робочого дня з однією особою та можуть бути пов'язані між собою, за умови, що їх загальна сума дорівнює чи перевищує 150 тис. грн., а для суб'єктів господарювання, які проводять азартні ігри, - 13 тис. грн.) [123].
Отже з метою покращення державного регулювання системою протидії тіньовим потокам фінансового сектору слід чітко визначити нормативні значення показників ризику операційної діяльності банків і страховиків. На нашу думку необхідно здійснити розробку нормативів двох типів:
• 1. Показники клієнтського ризику, які мають бути індикаторами необхідності здійснення внутрішнього фінансового моніторингу;
• 2. Показники ризику фінансової установи, які варто вважати індикаторами потреби в активізації нагляду з боку суб'єктів державного фінансового моніторингу.
Стосовно необхідності розробки нормативів 2-го типу слід зазначити, що посилення державного фінансового моніторингу пов'язано зі зростанням додаткових державних витрат, економічна виправданість яких залежить від наслідків регуляторних дій для економіки. Ця обставина надає підстави для розробки так званих "нормативів прозорості" фінансових операцій банків та СК, досягнення чи не досягнення яких впливатиме на прийняття рішення щодо доцільності посилення чи послаблення регуляторних обмежень. Звичайно, система "нормативів прозорості" фінансових операцій напряму пов'язана із результатами діяльності фінансових установ, оприлюднених у їх фінансовій звітності.
Отримані у попередніх розділах монографії результати слугують базою для розробки рекомендацій щодо активізації державного нагляду за операціями, виконуваними у банківській системі:
• 1. Доцільно підвищити частоту перевірок комерційних банків Нацбанком:
– а) на 15% для банків, що за рівнем чистого прибутку посідають перші 40 позицій рейтингу;
– б) для решти банків слід посилити частоту заходів державного нагляду на 50%.
• 2. Відомо (ст.15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" [123]), що банки повинні висвітлювати інформацію про операції, що перевищують суми 150 тис. грн., а за певних умов навіть відмовляти клієнтам у здійсненні таких платежів. Проте фактично банки не дотримуються цієї законодавчо закріпленої вимоги, однак новацію щодо підвищення цього порогу з 80 тис. грн. ними було визнано позитивною. Враховуючи, що позитивна законодавча новація не призвела до значного підвищення рентабельності банківського капіталу, визначеної на підставі публічної інформації, вважаємо за необхідне встановити диференційований поріг для сум "сумнівних" фінансових операцій в залежності від результативності банків:
– а) для високоприбуткових, що посідають перші 40 сходинок рейтингу не змінювати поріг у 150 тис. грн.;
– б) для решти банків, чий прибуток не має тенденції до зростання обмежити суми, які не підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу межею у 85 тис. грн.
Межа у 85 тис. грн., запропонована нами у відповідності до імовірності активізації нелегальної фінансової діяльності, була обґрунтована вище на рівні 43-45% (85 тис. грн. (1 — 0,44) • 150 тис. грн.)). Одночасно повернення до попереднього, майже половинного від чинного рівня обмеження максимальної суми фінансових операцій, що не підлягають моніторингу, можна пояснити необхідністю припинення такої сумнівної схеми фінансування тіньової економіки, як подріблення певної суми та акумулювання платежів з різних банків протягом короткого проміжку часу. Досить часто шахраї використовують у подібних схемах невеликі за розміром банки, а тому врахування рейтингової позиції банку при удосконаленні державного нагляду за рухом грошових коштів є цілком логічним кроком. Враховуючи ту обставину, що фінансовий результат є базою для визначення податку на прибуток — важливого джерела доходів держбюджету, застосування прибуткового" інструменту протидії тіньовим фінансовим потокам може стати дієвим засобом легалізації діяльності комерційних банків. Адже з метою уникнення чималої кількості перевірок (оскільки для банків, чий рейтинг за чистим прибуток є нижчим за 40-у позицію, пропонуємо збільшити у 2 рази кількість заходів Нацбанку з перевірки банків з питань дотримання ними законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинних шляхом), банкам доведеться відображати у публічній фінансовій звітності реальні результати своєї діяльності. В результаті цього зростатимуть податкові зобов'язання банків, а отже і доходи держбюджету, певна частина яких і може спрямовуватись на фінансування додаткових заходів з державного нагляду.
Поряд із урахуванням рейтингових позицій банків, вважаємо за доцільне встановити залежності між кількісними показниками їх роботи та рівнем ризику активізації нелегальної фінансової діяльності. З цією метою варто проаналізувати середній по кожній підгрупі рівень використання ресурсної бази та отримання економічного ефекту від неї, встановивши типові "профілі" фінансової діяльності в залежності від прозорості економічної інформації. На рис. 2.11 а) б) наведено обсяги середніх по підгрупах показників чистого прибутку, його абсолютного щомісячного приросту, а також показників балансу, які визначають активи та пасиви комерційних банків. Як свідчать діаграми, наведені на рис. 2.11, показники ризикової та високоризикової підгруп мають неістотні розбіжності, якими можна знехтувати.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Механізм впливу банків і страхових організацій на зниження тіньових грошових потоків» автора Єрмошенко М.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розробка державних стандартів прозорості фінансових потоків банків і страховиків“ на сторінці 1. Приємного читання.
