На нашу думку, слід погодитись із твердженням П. Квірка [242], що у випадку значної масштабності фінансових зловживань і операцій з легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, фахівці з макроекономічної політики країни при прогнозуванні показників бюджету повинні обов'язково враховувати тіньові грошові потоки.
Діяльність, покладена в основу зловживань у фінансовому секторі і фінансових злочинів, є за визначенням неофіційною, що робить неможливим її пряме спостереження і оцінювання. За відсутності достовірних статистичних даних і відповідної методології, для оцінювання такого роду діяльності можуть застосовуватись підходи, які дозволяють оцінити ймовірний обсяг тіньових грошових потоків: макроекономічний (непрямий) і прямий.
Метою непрямого підходу є обчислення ймовірних обсягів тіньових грошових потоків, сум легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом або результатів інших фінансових зловживань опосередковано через дослідження офіційних статистичних даних і макроекономічних моделей. Макроекономічний підхід передбачає оцінювання величини економічної активності, не врахованої при обчисленні офіційного ВВП, тобто неформальної економіки, що містить в собі широкий спектр законної і незаконної діяльності, і зазвичай включає не тільки різного роду фінансові зловживання, але й приховану протизаконну неекономічну діяльність, результати якої є незадекларованими. Хоча обсяги таких грошових потоків можуть із певним ступенем ймовірності асоціюватись і зловживаннями у фінансовому секторі, зазначений підхід значно завищує масштабність фінансових зловживань в цілому та тіньових грошових потоків за участю банківських установ і страховиків.
Непрямий підхід заснований на аналізі макроекономічних індикаторів, що містять інформацію про тіньові грошові потоки. До таких індикаторів належать [203, 218, 220, 229, 244]:
• різниця між статистичними даними за доходами і витратами в державі, припускаючи, що доходна частина ВВП має дорівнювати його витратній частині за національними рахунками;
• різниця між формальною і фактичною величиною робочої сили, припускаючи, що зниження ступеня участі працездатного населення на офіційному ринку праці може означати підвищення активності у секторі неформальної економіки;
• різниця між офіційним і номінальним ВВП, що припускає постійний взаємозв'язок в часі між обсягами операцій в межах держави і офіційним ВВП;
• різниця між фактичним або надмірним попитом на грошові ресурси і відповідним попитом на гроші, що визначається на основі різноманітних показників (ВВП на душу населення, частка приватного споживання у ВВП, споживання на душу населення, відсоткова ставка на короткострокові фінансові інструменти, середній рівень податкового навантаження).
Прямий підхід передбачає отримання даних про обсяги тіньових грошових потоків за допомогою спеціальних досліджень, що містять спеціалізовану інформацію, отриману в результаті розслідувань кримінальних злочинів, даних податкових служб, а також інших державних і міжнародних інституцій. Найбільш активною міжурядовою організацією в даній галузі є Група з розробки фінансових заходів по боротьбі із відмиванням грошей FATF. Так, за висновками даної організації обсяги тіньових грошових потоків у одному із найбільших фінансових центрів Європи — Німеччині - щорічно складає приблизно 40-60 млрд. євро [235].
Сьогодні для від стеження ризиків "відмивання" грошей і фінансового шахрайства вже недостатньо використовувати інформацію технології та програмне забезпечення, які лише є допоміжними засобами, що працюють на основі заданих параметрів [190, с. 224-225]. У світі склалися три основні моделі контролю за розміщенням кримінальних коштів у системі фінансових інститутів.
• 1. Модель контролю, що передбачає обов'язкове повідомлення в центральне урядове агентство з фінансової розвідки про всі угоди, що перевищують певну суму готівки, або їхній еквівалент. Дана система прийнята в Австралії та США.
• 2. Модель контролю, що передбачає заборону великих угод з готівкою, минаючи законного фінансового посередника. В Італії, наприклад, де діє ця система, закон не вимагає, щоб кожен бізнесмен або професіонал вів облік і повідомляв про великі угоди з грошима, але замість цього забороняє такі угоди, якщо вони не здійснюються через законного фінансового посередника, який зобов'язаний вести облік і підлягає контролю. Єдиним висунутим запереченням проти такого підходу була заява Європейського Союзу, який вважає, що така практика перешкоджає вільному руху капіталу в рамках ЄС.
• 3. Модель контролю, що передбачає повідомлення про підозрілі угоди й потребує, щоб банки враховували деякі або всі великі валютні операції і повідомляли владу про ті, що викликають підозру. Дана система поки що не набула поширення.
Однією з переваг першої моделі над третьою є те, що вона не залежить від визначення угоди - яка підозріла, а яка — ні. Визначення підозрілості може бути джерелом суперечок між владою і банкірами. Таким чином, необхідний закон, що точно визначає коло відомостей, які службовці повинні повідомляти органи влади. З іншого боку, існує небезпека того, що при визначенні переліку підозрілих операцій банкіри будуть повідомляти про них і не більше того.
Щодо формулювання стратегічних завдань, спрямованих на боротьбу з відмиванням грошей, досвід зарубіжних банків підтвердив наступні пріоритети [190, с. 228]:
• формулювання вимог до технічної системи безпеки, оцінки адекватності колишньої системи й необхідності вжиття додаткових заходів для її вдосконалення;
• визначення області ризиків для кожного виду угоди;
• визначення масштабів і циклічності проведення перевірки галузей ризиків для окремих видів угод;
• розробку заходів з навчання й підвищення кваліфікації співробітників з питань боротьби з відмиванням коштів;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Механізм впливу банків і страхових організацій на зниження тіньових грошових потоків» автора Єрмошенко М.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Аналіз зарубіжного досвіду державного впливу на зниження тіньової економіки через діяльність банків і страховиків“ на сторінці 1. Приємного читання.
