Розділ 4. Банківська система Великобританії

Управління державним боргом

Одним із дієвих механізмів грошово-кредитної політики Банку Англії є управління державним боргом країни. Англійський уряд, як правило, приймає бюджет з дефіцитом, оскільки державні видатки перевищують суму надходжень до Державного бюджету. Щоденні потоки коштів між урядом і ринком відображаються рухом коштів на рахунку Національного кредитного фонду

(National Loans Fund - NLF) Банку Англії. У разі короткострокового дефіциту зазначений вище фонд може покрити його, взявши кошти в Банку Англії, а зайві кошти розміщуються у банку. Таке пряме фінансування є тільки короткостроковим. Банк контролює новий борг уряду й існуючий обсяг боргу. Трьома основними формами урядових позик є казначейські векселі, урядові фондові папери і кредити на валютному ринку .

Казначейські векселі (Treasury Bills) - це короткострокові (термін обігу від трьох до шести місяців) цінні папери IOU (I owe you), що випускаються Банком Англії щотижня, їхньою головною метою є не фінансування витрат уряду, а вилучення готівки з системи для того, щоб сприяти проведенню монетарної політики. Кількість векселів, які випускаються, залежить від прогнозних грошових потоків у майбутньому. Векселі продаються за ціною, нижчою від їх вартості, а дисконт відображає відсоткову ставку.

Високонадійні цінні папери уряду (Gilt-edged stocks), тобто облігації - це довгострокові цінні папери (термін обігу від 5 до 40 років), що випускаються для фінансування дефіциту, який виникає внаслідок перевищення урядових витрат над його доходами. Відсоток являє собою дохід, що виплачується кожні шість місяців. Наприклад, цінний папір "6 % Treasury Stock 2015" передбачає виплату його держателю 6 % у рік від номінальної вартості даного цінного папера, а в 2015 р. вона буде погашена .

Основна мета продати щороку достатню кількість таких цінних паперів, щоб задовольнити потребу державного сектору в коштах для покриття дефіциту (PSBK - public sector borrowing requirement), який включає в себе не тільки державний бюджет, але й місцеві бюджети і бюджети державних корпорацій.

Облігації в малих кількостях випускаються тоді, коли попит перевищує пропозицію на вторинному ринку учасниками ринку найбільш привабливих облігацій (GEMM - gilt-edget market dealers). Учасники цього ринку - це дилери, що безпосередньо контактують з Банком Англії. Останній може не продавати одразу весь пакет випущених облігацій, а реалізувати їх на ринку поступово, за вигідних умов. Рішення щодо вигляду, терміну і кількості облігацій приймається залежно від ринкових умов у той чи інший період. Одна незмінна умова - облігація має бути привабливою для інвесторів.

Департамент реєстрації Банку Англії веде реєстр держателів найбільш привабливих цінних паперів. Цей метод обробки даних враховує близько мільйона рахунків цінних паперів, щороку враховується близько півмільйона переказів. Крім цього, у Банку Англії існує Central Gilts Office, через який проходять автоматизовані платежі власників найбільш привабливих облігацій.

Валютні кредити бувають різноманітних форм, а їх величина залежить від того, чи хоче уряд створити валютні резерви. Валютні кредити надаються у формі облігацій, номінованих в інших валютах, і середньострокових кредитів Міжнародного валютного фонду. Значна частина кредитів номінована в євро у вигляді казначейських векселів з терміном обігу 1 місяць і казначейських білетів з терміном обігу три роки.

Емісійний центр країни

Банківський нагляд

Нагляд за кредитно-фінансовими установами відрізняється у кожній країні як за характером поєднання форм організації наглядової діяльності, так і безпосередньою структурою системи. До країн, у яких наглядова діяльність до сьогодні була прерогативою виключно центрального банку, належить Великобританія, хоча і в цій сфері в останні роки починають відбуватися значні зміни. Банк Англії реалізує функції нагляду через:

- регулювання виходу банків на ринок банківських послуг. Створення банку регулюється банківським законодавством. Наприклад, мінімальний розмір статутного капіталу має становити не менше 5 млн ф. ст. для банків і не менше 1 млн ф. ст. для інших кредитних установ;

- встановлення для банків економічних нормативів і норм діяльності та здійснення документарного нагляду за їх додержанням;

- проведення інспекційних перевірок на місці (в Англії цей обов'язок покладається на зовнішніх аудиторів);

- висування вимог до кредитних установ щодо усунення виявлених недоліків і контролю за їх виконанням банками в чітко визначений термін;

- втручання за необхідності в діяльність кредитних організацій. Нині банківський нагляд за операторами грошового ринку вже не є сферою відповідальності тільки Банку Англії. Сьогодні, згідно із законодавчими актами, прийнятими у 1997-1998 pp., більшість функцій з нагляду передано спеціальному органу - Управлінню фінансових послуг (Financial Services Authority), що здійснює нагляд за всіма видами фінансових посередників, включаючи й банки.

Законодавча відповідальність Банку Англії за банківський нагляд була закріплена в 1979 році, але і до цього Банк здійснював неформальний нагляд за певними організаціями, що функціонують на лондонському ринку. Права, надані банківським актом 1979 року, були додатково розширені актом 1987 року.

Першочерговою метою банківського нагляду є захист вкладників і потенційних клієнтів банків, що оперують на англійському ринку. Згідно зі згаданим вище актом 1987 р. ніхто не має права приймати депозити від населення без попереднього дозволу Банку Англії. Після одержання дозволу організація залишається під постійним наглядом Банку Англії.

Банкрутства банків Berings та Bank of Kredit & Commerc International виявили слабкі місця в системі банківського нагляду, за що Банк Англії було піддано гострій критиці з боку лейбористів, які запропонували позбавити його функцій нагляду і передати їх банківському комітету. Однак Британська банківська асоціація виступила проти цього, оскільки завдання щодо забезпечення стабільності фінансової системи і щодо здійснення банківського нагляду тісно пов'язані. Наглядові органи з тих пір систематично враховують ризики, з якими стикаються банки. Банк Англії передбачає здійснення постійного внутрішнього контролю над якістю виконання наглядових функцій. Зміни, про які проголосив Банк Англії, передбачають, що в майбутньому він залучатиме більше інспекторів і експертів у сфері похідних фінансових інструментів. Розробляються також нові засоби моніторингу банків. Закон 1998 року "Про Банк Англії" надав юридичної сили змінам у діяльності Банку Англії, зокрема визначив юридичний статус Комітету монетарної політики (МРС) та закріпив відповідальність за банківським наглядом за уповноваженою фінансовою службою (FSA).