Розділ 11. Банківська система Білорусі

1) Національного банку Республіки Білорусь;

2) комерційних банків.

Національний банк Республіки Білорусь був утворений в 1991 р. Зокрема, Верховна Рада Білоруської РСР, керуючись Декларацією про державний суверенітет Білоруської Радянської Соціалістичної Республіки, ухвалою від 21 грудня 1990 р. оголосив власністю Білоруської Радянської Соціалістичної Республіки Білоруський республіканський банк Держбанку СРСР і республіканські спеціалізовані банки і вирішив створити на базі Білоруського республіканського банку Держбанку СРСР і республіканських спеціалізованих банків Житлсоцбанку СРСР, Агропромбанку СРСР, Промбудбанку СРСР Національний банк Білоруської РСР. Крім того, зазначалося, що завершення формування Національного банку Білоруської РСР має відбутися до 1 квітня 1991 року.

Центральним банком республіки є Національний банк Республіки Білорусь , який підзвітний Верховній Раді Республіки Білорусь. Він має право законодавчої ініціативи. Голова правління Нацбанку призначається Верховною Радою, його заступники і члени правління Президією Верховної Ради.

Національний банк Республіки Білорусь самостійний у своїй діяльності в межах повноважень, наданих законом і своїм Статутом, який затверджує Верховна Рада Республіки Білорусь. Він щорічно надає Верховній Раді звіт про свою роботу.

Державні органи не мають права втручатися у діяльність Нацбанку, яка реалізується в межах його повноважень. Він не несе відповідальності за зобов'язаннями уряду так само, як і уряд - за зобов'язаннями Нацбанку, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством.

Національний банк має статутний, резервний та інші фонди, які призначені для забезпечення його зобов'язань. Голова правління Національного банку бере участь у засіданнях Кабінету Міністрів Республіки Білорусь з правом дорадчого голосу. Нацбанк спільно з урядом щорічно розробляє і представляє у Верховну Раду основні напрями грошово-кредитної політики на черговий рік, а також звіт про її реалізацію за минулий рік.

Національний банк розробляє та впроваджує заходи щодо обмеження темпів інфляції. Вплив на монетарні чинники інфляції він здійснює за допомогою економічних регуляторів, які використовуються у світовій практиці. Національний банк Республіки Білорусь виступає в ролі:

а) банкіра;

б) економічного радника уряду;

в) фінансового агента уряду;

г) представляє Республіку Білорусь у всіх організаціях, у тому числі міжнародних, з питань грошово-кредитної політики і ліцензування банківської діяльності.

Національний банк надає банківські послуги іноземним урядам, зарубіжним банкам і фінансовим органам. Як представник Республіки Білорусь, він може брати на себе зобов'язання і здійснювати операції, які пов'язані з участю Білорусі в роботі міжнародних організацій. Національний банк має виняткове право і несе виключну відповідальність за вироблення і проведення політики у сфері обмінних курсів, зокрема, у його завдання входить:

1) видача і відміна ліцензій на проведення банківських операцій з іноземною валютою;

2) підтримка резервів іноземної валюти і розпорядження ними;

3) видання нормативних активів відносно операцій з іноземною валютою;

4) нагляд і регулювання діяльності дилерів, включаючи банки.

Національний банк має право видавати гарантії, у тому числі гарантії від імені Республіки Білорусь за зовнішніми позиками. Він не здійснює безпосередньо кредитування суб'єктів господарювання, але йому належить виняткове право надання кредиту уряду і місцевим органам влади. При цьому законодавчо встановлено, що сукупна сума кредитів уряду і місцевим органам не повинна перевищувати 5 % від розміру валового внутрішнього продукту даного фінансового року.

Національний банк також видає обов'язкові для виконання всіма банками нормативні акти і визначає обсяг статистичної звітності. Для забезпечення нормального функціонування комерційних банків Національний банк встановлює мінімальний розмір статутних фондів, обов'язкові економічні нормативи, визначає порядок страхування депозитів і внесків.

Крім зазначеного, Національний банк Республіки Білорусь може здійснювати рефінансування банків шляхом надання їм короткострокових кредитів у межах регулювання грошової маси в обігу та виступати кредитором в останній інстанції, надаючи кредитну допомогу платоспроможним банкам без відповідного забезпечення з метою підтримки їх ліквідності.