Розділ «РОБОТА НАД КЕЙСАМИ»

Відділ доктора Балтенсвіллера мав перебрати на себе більшу частину тягаря стратегічного плану, але вніс мало або навіть зовсім нічого у підсумковий рядок звіту. Цей факт викликав ряд сумнівів у членів правління стосовно того, чи здатна МБГ добитися результатів, параметри яких були їй визначені. Доктор Балтенсвіллер і пан Епплер ознайомились зі складною таблицею міжнародного союзу — своєрідним путівником на міжнародний ринок і зрозуміли, що для SU буде надзвичайно складно добитися того становища, яке визначене Планом-2001. Особливо важко буде увійти у внутрішні союзі США, що являло б настійну необхідність, якщо б вклад МБГ до Плану-2001 виявився істотним.

Доповідь доктора Балтенсвіллера очікували з великим інтересом інші генеральні директори, котрі були відомі як люди, які мають власну думку і бажання її висловити. Доповідь мала бути представлена Правлінню на наступний уїк-енд після Клаузурської наради, що тривала три дні. Таким чином, залишався усього лише тиждень для підготовки остаточного варіанта.

Заступник доктора Балтенсвіллера пан Епплер, очікуючи в Цюриху свого начальника, котрий повертався з інструктивної наради з доктором Ламлрехтом, нетерпляче ждав, результатів зустрічі. Ламлрехт порадив Балтенсвіллеру провести аналіз, не враховуючи первісні стратегічні оцінки, зроблені в 1990 році, коли задуманий План-2001 (так званий нульовий підхід).

Пан Епплер знав, що кількох членів Правління цікавитиме здатність відділу, очолюваного Балтенсвіллером, виконати частину свого плану, особливо з огляду на кілька спадів, що випали на долю великих швейцарських банків у міжнародному кредитуванні і на ринку капіталу з 1987 року. Однак йому також було відомо, що Балтенсвіллер має намір обговорити проблему зниження чистого процентного доходу банку і збільшення резервів для покриття збитків за позичками, пов'язаних з внутрішньою кредитною діяльністю так само, як і з посиленням конкурентної боротьби у внутрішній і міжнародній приватній справі, що стало результатом проведених в кількох останніх років перегулювання і реструктуризації.

Доктор Балтенсвіллер попросив пана Епплера зібрати і викласти всі "за" і "проти" універсальної банківської системи, життєздатної організаційної форми в рамках міжнародної конкуренції, а також знайти інформацію про основні проблеми, з якими зіткнувся банк за кілька останніх років.

Пан Епплер звернувся з цими запитаннями у відділ планування і вже отримав відповідь. Докладніше цю доповідь викладено нижче.

Доповідь про універсальну банківську систему в Швейцарії, підготовлена відділом планування

Універсальна банківська система

Швейцарські банки, можливо, найближче підходять до німецької моделі, але відрізняються від неї двома дуже важливими аспектами. По-перше, великі швейцарські компанії порівняно нечисленні і перебувають у суспільній власності. Вони працюють у тісній взаємодії з великими банками, але цей зв'язок усе ж не такий тісний і винятковий, як в Німеччині. Всі швейцарські банки, за винятком Credit Suisse, не мають істотних пакетів акцій фірм, що не працюють у сфері фінансових послуг. По-друге, внутрішня корпоративна банківська справа не була для банків Швейцарії важливим напрямком їх діяльності, тому що традиційно більшість їх ділових контактів припадає на іноземний капітал і кредитні операції із зарубіжними партнерами. Покоління за поколінням Швейцарія забезпечувала політично стабільну, нейтральну, безпечну, конфіденційну, що заслуговувала довір'я гавань для іноземного капіталу. З цієї причини грошові кошти надходили до Швейцарії у помітно більшій кількості, ніж можна було б передбачити. Таким чином, швейцарці стали експертами в глобальному кредитуванні та інвестуванні. Наприклад, до кінця 1989 року іноземні активи становили

20% усіх активів швейцарських банків; для порівняння, в Німеччині цей показник рівнявся 16%, в Японії — 12,8%, в США — 10%.

Традиційно банківська справа в Швейцарії досить прибуткова для універсальних банків. Прибутки отримують з трьох, приблизно рівних частин: відсоткового доходу на позичковий капітал, комісійних при посередницьких і торгових операціях оплати за збереження та інші операційні платежі і збори. Близько 64% усіх надходжень припадає на безвідсоткові джерела. В 1992 році було встановлено, що близько половини всіх прибутків швейцарські універсальні банки отримали від банківських операцій на внутрішньому ринку, а друга половина припала на банківське обслуговування приватних клієнтів і управління грошовими коштами. Практично нічого не було одержано від операцій з іноземними клієнтами — обширні міжнародні кредитні операції і діяльність на ринках капіталу базувалась у середньому на беззбитковому рівні.

Предметом гордості Швейцарії є внутрішній ринок капіталу, що розвивається, яким користуються однаковою мірою і швейцарські, і зарубіжні учасники. Облігації вартістю в швейцарських франках періодично пускають в оборот японські, американські і європейські компанії на внутрішньому ринку. Швейцарський^ франк — єдина основна валюта, в якій не випускаються євро-облігації. Протягом багатьох років основні банки провадили операції з облігаціями вартістю в швейцарській грошовій одиниці, випуск яких був обмежений внутрішнім ринком на основі ефективної картельної угоди, яка обмежувала конкуренцію і дозволяла отримувати незвичайно високі прибутки до тих пір, поки Швейцарський національний банк з метою посилення конкуренції перегулював у кінці вісімдесятих років систему розміщень цінних паперів.

На початку дев'яностих років комісійні швейцарської фондової біржі стали предметом торгів. В 1989 році було успішно введено в дію швейцарську електронну біржу опціонів і фінансових ф'ючерсів (SOFFEX). Швейцарія сповнена надій об'єднати роздрібнені регіональні біржі, що традиційно існували в країні, в єдину національну фондову біржу. Наступним завданням є використання високоефективної системи врегулювання претензій і розрахунків за внутрішніми цінними паперами (SEGA), розширення міжнародного центрального депозитарію цінних паперів (ICSD), який називають Intersettle, введення жорсткої конкуренції з ICSD, Euroclear і Cedel, виходячи з того, що Швейцарські банки підтримують дану програму.

Проблеми, що постали перед Швейцарськими банками

Банківський сектор Швейцарії, схоже, зіткнувся з проблемами, що виходять з ряду певних кіл, — це могло б призвести до далекосяжних структурних змін.

Швейцарські поточні кредити і фінансування

Всі основні Швейцарські банки багато в чому залежать від іпотечних кредитів. У ШУБІ вони становили близько 40% усіх кредитів, наданих у 1992 році. В інших банків це співвідношення коливається від 32 до 56%. У минулому іпотечні кредити фінансувались з ощадних особистих рахунків. Баланс складається на основі емісії цінних паперів на ринку капіталу.

Протягом вісімдесятих років вкладники поступово переорієнтувалися на високоприбуткові строкові вклади. Таким чином до 1991 року лише 48% іпотечних кредитів фінансувались з ощадних і особових рахунків. Внаслідок — усе більша кількість короткострокових вкладів було розміщено ("продано") банками для фінансування портфеля іпотечних кредитів. За одними оцінками від 21% до 34% іпотечних кредитів трьох крупних банків фінансувались шляхом короткострокових вкладів. Тим не менше, в той час як ставки процентів за короткостроковими кредитами подвоїлись з 1998 по 1990 вартість фінансування іпотечного портфеля різко зросла, перевищивши процентний дохід від фіксованої ставки іпотечних кредитів.

Хоча банки спробували привести ставки іпотеки у відповідність зі ставками фінансування, все ж дане розходження призвело до істотного зниження процентного доходу крупних швейцарських банків з 1988 по 1992 рік. Ця ерозія більшою мірою пояснює падіння темпів росту процентного доходу трьох найбільших швейцарських банків з 12% у 1981-1986 роках до 7% протягом 1987-1991 років.

Міжнародні казуси і невдалі капіталовкладення