Розділ «3.7. Особливості використання комерційними банками України відсоткових банківських продуктів»

Найбільш розповсюдженими є кредити, пов'язані з покупкою товарів тривалого користування — споживчі кредити. У цій кредитній операції обслуговування позичальника здійснюється спільно банком і торговельною організацією. Для цього вони укладають між собою угоду про надання кредиту з розстрочкою покупцеві товару. Клієнт (покупець товару) вносить спочатку до 30% вартості товару. Під неоплачену частину товару банк надає клієнтові кредит і переводить кошти торговельній організації, залишаючи при цьому за собою суму первісного внеску клієнта в забезпечення кредиту. Після погашення позички клієнтом первісний внесок переводиться на рахунок торговельної фірми.

Застосовувався й інший варіант, при якому клієнт оплачує (до 40% вартості товару, а на неоплачену частину виписуються векселі з термінами, що відповідають наданій розстрочці на покупку товару. Банк враховує векселі і переказує гроші торговельній фірмі. Після закінчення терміну позичальник погашає векселі Й у такий спосіб погашає позичку. Забезпеченням кредиту є придбаний товар.

У багатьох комерційних банках України ставки по кредитах знаходяться в залежності від дисконтної ставки Національного банку чи від ставок по кредиту на Міжбанківській валютній біржі. Звичайно, в договорі обумовлюється можливість зміни відсоткової ставки за користування кредитом.

Умови кредитування дуже різні й в основному залежать від форм забезпечення кредиту, термінів, а також вартості кредитних ресурсів конкретного комерційного банку.

Розвиток і вдосконалювання діючої практики кредитування населення на споживчі цілі припускає поетапну розробку і реалізацію програми комплексного кредитно-розрахункового обслуговування населення (тобто подальшого розвитку кредитування клієнтів на поточні потреби). На першому етапі необхідно розширити безготівкові розрахунки через банк, зокрема, практику виплати заробітної плати. Варто зазначити необхідність того, щоб покупки населенням промислових і продовольчих товарів відбувалися безготівковим способом, що повинно передбачати можливість скористатися кредитом банку при недостатності власних обігових коштів у клієнта. Цьому повинно сприяти запровадженню пластикових карток як елементів електронних систем платежів і розрахунків.

Споживчі кредити надаються такими банками як Приватбанк, "Аваль", Ощадбанк, Укрінбанк та ін. за різними умовами:

• забезпечення депозитних коштів на рахунках комерційних банків. Для забезпечення приймаються кошти як на валютних, так і на гривневих депозитних рахунках. Термін дії кредитного договору не повинен перевищувати термін дії договору про депозитний внесок.

• гарантію підприємств, які знаходяться на розрахунково-касовому обслуговуванні комерційних банків. Юридична особа (клієнт банку) може виступити гарантом по споживчому кредиту в межах установленого фінансового ліміту. Фінансовий ліміт залежить від розміру залишків і періодичності рухів по рахунку підприємства, а також від розміру статутного фонду й основних засобів підприємства, співвідношення його дебіторської і кредиторської заборгованості.

• заставу нерухомого майна. При оформленні кредиту між позичальником і банком укладається договір застави забезпечення (засвідчується нотаріально). У заставу приймаються житлові (квартира, будинок і т. д.) і нежитлові приміщення (гараж, склад і т. д.). Банк робить попередній аналіз і оцінку пропонованої нерухомості. Залежно від виду, стану і місця розташування предмета застави застосовується різний відсоток дисконту. Як правило, заставна вартість майна перевищує суму кредиту в 2 рази.

• заставу особистого автотранспорту з обов'язковим його страхуванням. При оформленні кредиту між позичальником і банком укладається договір застави автотранспорту. У заставу приймається транспорт імпортного виробництва не старіший 5-ти років із пробігом не більше 150 000 км, автотранспорт вітчизняного виробництва не старіший 2-х років із пробігом до 50 000 км. Клієнт в обов'язковому порядку оформляє страховий поліс на користь банку.

• договори — поруки не менше двох фізичних осіб. Як забезпечення приймається порука двох фізичних осіб, фінансовий і соціальний стан яких відповідають вимогам банку. При аналізі стану позичальника банк ураховує ряд параметрів, серед яких — заробітна плата, володіння нерухомістю чи автотранспортом, комунікабельність, відкритість, родинний стан, освіта, займана посада, стаж роботи. При такому виді кредиту поручителі оформляють страховий поліс на користь банку.

Проблема забезпеченості населення житлом в Україні в економічних умовах, що створилися, може бути вирішена через іпотечне кредитування, що повинне здійснюватися на основі застави нерухомого майна і без передачі цього майна у володіння заставному кредитору (заставодержателеві).

У розвитку житлового кредитування, слід виділити три основних напрямки:

• середньострокове кредитування будівництва індивідуального житла;

• довгострокове кредитування купівлі житла у приватних осіб;

• довгострокове кредитування купівлі населенням нового житла в державних чи місцевих органів.

Найкращим, із точки зору комерційних банків, є кредитування покупки населенням нового, вже побудованого та зданого в, експлуатацію житла. Цей вид кредитування в найближчій перспективі може стати стимулюючим фактором розвитку будівельної індустрії в різних регіонах і дасть змогу остаточно відмовитися від практики безкоштовної передачі житла у власність. До позитивних факторів, що супроводжують даний вид кредитування, можна віднести безготівкову форму видачі кредиту позичальнику, а також безготівкову форму розрахунку по ньому з будівельною чи експлуатуючою житло організацією. Останнім часом українські комерційні банки стали активно співробітничати з ріелторськими і девелоперськими фірмами. Вони виступають одночасно як інвестори, замовники (довірені особи, які розпоряджаються фінансами і несуть відповідальність за розподіл будівельного підряду, підготовку і затвердження необхідних документів), а також виконують функції підрядника і брокера (обов'язкова умова). Можливі різні поєднання цих функцій. Ці компанії спільної за підтримкою банку спеціалізуються на багатоквартирному будівництві (стандартного, що добудовується, й елітарного житла), а також односімейних будинків і продажу земельних ділянок. Крім банківських кредитів, вони широко використовують власні кошти: часткове фінансування, ф'ючерси. Девелоперські компанії в основному перепродують елітне житло чи передають його в оренду.

Розглядаючи можливі напрямки іпотечного кредитування в сучасних умовах і найближчій перспективі необхідно, при розробці механізмів кредитування, насамперед враховувати існуючі економічні та соціальні фактори. По-перше, низьку споживчу здатність населення, при якій розміри платежів не повинні перевищувати визначену частину доходу середньої родини. По-друге, розмір кредиту з урахуванням можливих субсидій повинен покривати вартість житла й у той же час кредитні ризики слід звести до мінімуму. По-третє, необхідно врахувати, що в деякої частини населення відсутнє стабільне і гарантоване джерело доходу, а відсутність "кредитних історій" у більшості населення ще більш затруднить визначення "якості" позичальника і відповідно визначення розміру і терміну кредиту.

Необхідно визначити джерела фінансування, які є адекватними для вирішення проблем. .

Наприклад, існує практика випуску місцевими адміністраціями так званих житлових сертифікатів. Вкладник, отримуючи за визначений час необхідну кількість цінних паперів, одержує згодом право на придбання квартири у власність. Інший приклад, коли деякі великі комерційні банки відкривають для бажаючих накопичувальні рахунки на придбання житла в майбутньому.