Розділ «3.7. Особливості використання комерційними банками України відсоткових банківських продуктів»

У зв'язку з невеликою кількістю банківських операцій, що необхідні для обслуговування строкового депозитного рахунку клієнта, банк несе мінімальні операційні витрати, порівняно з іншими видами вкладів. За анкетним опитуванням вкладників "Брокбізнесбанку" (кількість оброблених анкет — 189 шт.), помітно, що дуже багато вкладників за мотив розміщення коштів указують можливість "отримання додаткової надбавки до пенсій та заробітної плати" (рис. 3.11).

Тому сьогодні практично в кожному банку, який працює з приватним клієнтом, є внески з періодичною виплатою відсотків. Ці внески мають всі основні ознаки строкових депозитів. Однак, вкладнику дається можливість отримувати нараховані відсотки до закінчення строку договору, частіше за все щомісяця, рідше — щоквартально. Дані вклади дозволяють поєднувати задоволення потреб клієнтів у отриманні можливого доходу на вкладені кошти та часткового забезпечення поточних витрат. Саме внески такого типу користуються найбільшою популярністю в українських вкладників.

За умовами розміщення та повернення грошей, порядком виплати відсотків до строкових вкладів можна віднести також ощадні (депозитні) сертифікати. Такі сертифікати — це письмове свідоцтво банку про депонування грошових вкладів, яке свідчить про право вкладника на отримання депозиту і відсотків по ньому після закінчення встановленого строку.

Особливістю даного вкладу є те, що він оформлюється спеціальним цінним папером і, тому, додатково, підпадає під регулювання Закону України "Про цінні папери та фондову біржу". Ощадні сертифікати випускаються строкові (під певний відсоток на певний;строк), або до запитання, іменні m на пред'явника. Закон не дозволяє обіг та продаж (відчуження) іменних сертифікатів. У даний час НБУ дозволяє обіг сертифікатів, що номіновані як у національній, так і в іноземній валюті. По сертифікатах фізичних осіб розрахунки можуть бути як готівкою, так і в безготівковій формі. Закон передбачає, що дохід по ощадних сертифікатах

Рис. 3.11. Ціль розміщення коштів вкладниками "Брокбізнесбанку", % 1 — збільшення заощаджень (23,00);

2 — на "чорний день" (20,40);

З — інші цілі (9,6);

4 — збереження (18,50);

5 — надбавка до пенсій та зарплати (28,50)

виплачується при їх пред'явленні для погашення в банку-емітенті. У випадку дострокової вимоги держателя сертифіката про повернення коштів із депозиту, банк виплачує менший відсоток, що обумовлюється в таких випадках. У законодавчому порядку визначена необхідність дострокового повернення вкладу, який оформлюється сетрифікатом, що є зручно для клієнта, але не завжди вигідно банку. Крім того, для забезпечення вимог, що висуваються до цінного паперу, банк змушений витрачати додаткові кошти. Більш низька відсоткова політика по сертифікату по інших строкових вкладах пов'язана також і з тим, що сертифікати на пред'явника до недавнього часу були єдиним видом внеску, що дозволяв клієнтові здійснювати повністю анонімне розміщення коштів, так як при оформленні сертифіката ніяких даних про клієнта банк не вимагав. Додатковою зручністю була можливість подарувати або продати такий сертифікат іншій особі, не реєструючи операції. Однак, у 1999 р. в Декрет Кабінету Міністрів України "Про подоходний податок з громадян" внесено зміни, згідно яких, з 2 червня 1999 р. доходи приватних клієнтів по ощадних сертифікатах на пред'явника оподатковуються прибутковим податком у звичайному порядку з наданням відповідної інформації в податкову адміністрацію. Такі дискримінаційні заходи, очевидно, приведуть до "відмирання" даної послуги на українському ринку, бо іменні сертифікати не дають клієнтові особливих переваг на відміну від інших видів внесків, але мають при цьому більш низьку відсоткову ставку.

У плані оцінки ефективності залучених ресурсів строкові вклади мають переваги для банку в тому, що їх можна вигідніше розмістити у кредитних операціях, ніж інші види внесків. Особливо це стосується строкових вкладів з фіксованим строком виплати та неможливістю дострокового вилучення.

Депозити до запитання, це кошти, які можуть бути вилучені в будь-якій момент без попереднього повідомлення банку зі сторони клієнта. До них відносяться кошти на поточних, розрахункових, бюджетних та інших рахунках, які пов'язані зі здійсненням розрахунків чи цільовим використанням коштів, а також на вкладах до запитання.

У світовій практиці термін дії таких вкладів звичайно не обумовлюється, проте, вітчизняній практиці банки іноді вказують у договорі термін, на який здійснюється внесок, наприклад один рік. Це робиться зі спробою відгородити себе від претензій вкладника щодо зміни відсоткових ставок, а також з метою можливості зміни умов договору в майбутньому через різку зміну законодавчої бази чи ситуації на ринку. Відсотки на вклади до запитання є меншими, ніж на інші внески, чи вони взагалі не нараховуються, тому що банки не можуть використовувати ці кошти в такому ж обсязі, як інші внески в кредитних операціях. Однак, незважаючи на те, що банки завжди повинні бути готові до несподіваного відтоку вкладів до запитання" вони все-таки створюють важливу основу для кредитування, бо коливання окремих внесків при великому обсязі операцій у цілому вирівнюються. Проте ресурси, залучені на вклади до запитання, як правило, використовуються тільки в коротко- і середньострокових операціях.

Багато українських комерційних банків за рахунок ресурсів на вкладах до запитання забезпечують виконання обов'язкового резервування за іншими довгостроковими та дорогими "ресурсами".

Через відносно швидкий обіг вкладів на рахунках, операційні витрати з обслуговування таких внесків, вищі, ніж для строкових і ощадних. Що ж стосується відсотків, що нараховуються, то вклади до запитання вважаються найбільш дешевим видом залучених ресурсів. Разом із тим в умовах конкуренції, що підвищується, деякі комерційні банки встановлюють більш високі відсоткові ставки, ніж стандартні (0-0,5% річних на Заході і 2-6% річних в Україні). Це робиться для того, щоб переманити вкладників із інших банків чи залучити якнайбільше грошових ресурсів клієнтів.

До депозитивів до запитання відносяться І кошти на кореспондентських рахунках, відкритих в НБУ чи банках-кореспондентах із метою здійснення розрахунків і платежів у односторонньому порядку чи за взаємними дорученнями. Це ностро-рахунки — кореспондентські рахунки, у банку відкриті банком в інших банках-кореспондентах, лоро-рахунки — відкриті банками кореспондентами в даному банку тощо.

У 2003 р. серед комерційних банків України найбільшу частку на сегменті депозитів банку, тобто на кореспондентських рахунках, — 11,77% займав Приватбанк, за ним ішли Ощадбанк — 3,30% та Промінвестбанк — 2,18% — Частка інших банків не перевищувала й одного відсотка.

Як правило, при встановленні кореспондентських відносин між банками сторони передбачають можливість утворення овердрафта на цих рахунках. Граничний розмір, терміни, відсоткові ставки на дебетовому чи кредитовому залишку, разом з іншими умовами, визначаються договором про кореспондентські відносини між банками. Утворення на лоро-рахунку пасивного (кредитового) сальдо означає наявність в обороті банку додаткових ресурсів, залучених із банку-кореспондента, активного ж (дебетового) сальдо — виникнення овердрафта, тобто надання банку-кореспонденту кредиту, на ностро-рахунку.

Кредитовий залишок означає залучення в оборот відповідно до договору про овердрафт вкладів іншого банку, а дебетовий — розміщення частини своїх вкладів у цьому банку-кореспонденті.

Таким чином, кредитове сальдо на рахунках лоро і ностро відображає в балансі банку ресурси, які надійшли в його розпорядження від банків-кореспондентів.