Розділ «П'ЯТА КОЛОНА»

Боєць. Я прибув у ваше розпорядження.

Ф і л і п. Так-так. (Вагається, на обличчі його відбивається внутрішня боротьба). Скільки вам років, товаришу?

Боєць. Двадцять.

Ф і л і п. Як ви тут? Дівчину собі знайшли?

Боєць. Я приїхав сюди не для того, щоб шукати дівчат.

Філіп. Так-так. Авжеж. Я просто собі спитав. (Пауза. Потім, відкинувши вагання, говорить уже твердо, по-військовому). Я хочу попередити вас ось про що. Виконуючи це завдання, ви повинні бути при зброї — так воно вагоміше. Але не вдаватися до зброї за жодних обставин. За жодних обставин. Ви мене зрозуміли?

Боєць. Навіть для самозахисту?

Ф і л і п. За жодних обставин.

Боєць. Ясно. Яке моє завдання?

Філіп. Ви зійдете вниз і прогуляєтеся вулицею. Потім повернетеся до готелю, наймете номер і зареєструєтесь у портьє. Одержавши ключ, зайдете сюди і скажете, який у вас номер, а я поясню вам, що робити далі. Сьогодні майже цілий день вам доведеться провести в своєму номері. (Пауза). Поспішати вам нема куди. Можете десь випити пива. В «Агвілар» сьогодні буде пиво.

Боєць. Я не п'ю, товаришу.

Філіп. І добре робите. Хвалю. Ми, старше покоління, несемо на собі каїнову печать певних згубних нахилів, позбутись яких нам навряд чи вже пощастить. Але ми повинні брати приклад з вас. Ну, можете йти.

Боєць. Єсть, товаришу. (Віддає честь і виходить з кімнати).

Філіп (коли він вийшов). Ех, шкода! Ех, шкода, чорт забирай!

Телефонний дзвінок.

Слухаю. Так, це я. Гаразд. Ні. На жаль, не можу. Пізніше. (Кладе трубку).

Знову дзвінок.

Алло! Так. Мені дуже соромно, але я не можу. Я винен, винен. Неодмінно. Так. Але трохи пізніше. (Кладе трубку).

Знову дзвінок.

Алло! Ох, їй-богу, мені страшенно соромно. Може, все-таки трохи пізніше? Наполягаєте? Ну, гаразд. Заходьте сюди й залагодимо цю справу.