Розділ «П'ЯТА КОЛОНА»

Адміністратор. Містере Престон. Чоти-и-ири тюбики, містере Пре-е-естон!

Престон. Ви тільки й умієте, що канючити харчі. Від мене вам он скільки дісталося. Зберіть і перенесіть мої речі.

Адміністратор. Буде зроблено, містере Престон, але дозвольте одне слово. Коли всупереч власній волі я звертаюся до вас із маленькими проханнями щодо харчів, маючи при цьому на увазі тільки і виключно надлишкові кількості…

Філіп (з ванної, захлинаючись від сміху). Як? Як ви сказали?

Адміністратор. Я сказав, що звертався до містера Престона виключно щодо надміру харчів, і то лише з огляду на родину із семи душ. Слухайте, містере Престон, у моєї тещі — а вона єдина розкіш, яку я собі дозволяю, — залишився тільки один зуб. Розумієте? Тільки один зуб. І з його допомогою вона їсть геть усе і з превеликим задоволенням. Коли цей зуб випаде, мені доведеться придбати повний комплект зубів, як верхніх, так і нижніх, пристосованих перетирати будь-яку їжу. Пристосованих для біфштекса, і для баранячих котлеток, і для цього — як воно зветься? — ваіотіїїо. Щовечора — запевняю вас, містере Престон, — я питаю в неї, як твій зуб, старенька? Щовечора я засинаю з однією думкою: що буде з нами, коли той зуб випаде? Та коли вона матиме повний комплект верхніх і нижніх зубів, у Мадріді не залишиться коней для армії. Запевняю вас, містере Престон, ви не уявляєте собі, що то за жінка. Така розкіш! Містере Престон, чи не могли б ви поділитися бляшаночкою будь-яких консервів, що становлять надлишок?

Престон. Просіть у свого приятеля Ролінгса.

' Філіп (виходячи з ванної). Товаришу філателісте, в мене саме виявився надлишок у вигляді однієї бляшанки тушонки.

Адміністратор. О містере Філіп! У вас душа більша за цей готель.

Престон. І вдвічі брудніша. (Виходить).

Філіп. Ач, як образився.

Адміністратор. Ви відібрали в нього юну леді. Авжеж, він лютує. Він повен, як це зветься, жовчі.

Філіп. Атож. Він аж захлинається жовчю. Вчора я спробував вибити з нього трохи. Та щось мало допомогло.

Адміністратор. Слухайте, містере Філіп. Скажіть мені правду. Довго ще триватиме ця війна?

Філіп. Боюся, що дуже довго.

Адміністратор. Містере Філіп, мені страшенно неприємно чути це від вас. Війна триває вже цілий рік. Це дуже невесело, знаєте.

Філіп. А ви не думайте про це. Бережіть себе, і все буде гаразд.

Адміністратор. І ви бережіть себе, ви теж будьте обережні. Будьте обережні, містере Філіп. Я знаю. Ви не думайте, що я не знаю.

Філіп. Не раджу вам знати надто багато. І хоч би що ви там знали — тримайте язика на припоні, гаразд? Так воно буде краще для нас із вами.

Адміністратор. Але будьте обережні, містере Філіп.

Філіп. Не хвилюйтесь, я обережний. Вип'ємо? (Наливає в склянку віскі й додає води).