Розділ «П'ЯТА КОЛОНА»

Філіп. Атож. Твоя правда. Певно, й так не довго вже чекати кулі.

Дороті. Любий, нащо ж так песимістично — та ще й на початку нашого спільного життя.

Філіп. Нашого чого?

Дороті. Нашого спільного життя. Філіпе, невже тобі не хотілося б оселитися в якому-небудь затишному містечку, як от Сен-Тропез, — цебто такому, як колишній Сен-Тропез, — і жити там мирно й щасливо, і ходити на прогулянки, і плавати, і мати дітей, і радіти життю, і таке інше? Ні, я серйозно. Невже тобі не хочеться, щоб усе це скінчилося? Оця війна, оця революція?

Філіп. І щоб до сніданку нам подавали «Контінентал дейлі мейл»? І булочки, і свіжий суничний джем?

Дороті. Ні, любий, нам подаватимуть яєчню з шинкою, і можеш, коли схочеш, замовляти «Морнінг пост». І всі казатимуть нам «мосьє» і «мадам».

Філіп. «Морнінг пост» оце щойно перестала виходити.

Дороті. Ах, Філіпе, з тобою так тяжко. Ну, хіба ми не можемо жити щасливо? Невже ти не хочеш мати дітей? Вони гратимуться в Люксембурзькому саду, й ганятимуть обруч, і пускатимуть кораблики.

Філіп. І ти будеш показувати їм карту. Ні, навіть не карту, а глобус. «Дивіться, діти»; хлопчика ми назвемо Дерек — гіршого імені я не знаю. Ти скажеш: «Дивися, Дереку, це річка Вампу. А тепер стеж за моїм пальцем, і я тобі покажу, де наш татусь». А Дерек скаже: «Добре, матусю. А я коли-небудь бачив татуся?»

Дороті. Ні, ні, буде зовсім не так. Ми оселимося в якомусь райському куточку, й ти писатимеш.

Філіп. Що?

Дороті. Що тобі заманеться. Романи й статті, а може, і книжку про цю війну.

Філіп. Гарненька ж то буде книжечка. Надто як видати її з ілюстраціями.

Дороті. Або ти міг би підучитись і написати книжку про політику. Я чула, що на книжки про політику завжди величезний попит.

Філіп (смикаючи шнур дзвоника). Не сумніваюсь.

Дороті. Ти міг би підучитись і написати книжку про діалектику. Нові книжки про діалектику ніколи не залежуються.

Філіп. Та невже?

Дороті. Але, Філіпе, любий, передусім ти мусиш уже тепер узятися за розум і відмовитися від цього безглуздого, розгульного життя.

Філіп. Я про це десь читав, але зіткнувся вперше. Скажи, це таки правда, що американка, вподобавши собі чоловіка, насамперед змушує його від чогось відмовитися? Скажімо, від чарки, чи від звички палити віргінські сигарети, чи носити гетри, чи полювати, чи від бозна ще чого?

Дороті. Ні, Філіпе. Просто ти становиш дуже складну проблему для будь-якої жінки.