Розділ «П'ЯТА КОЛОНА»

Філіп. Ну, це вже зовсім жахливий вираз. У мене від нього дрижажаки починаються.

Д о р о т і. Як це — дрижажаки, любий?

Ф і Л і п. Це дрижаки, але такі, що аж-аж-аж. Як ото бувають, коли щось верзеться. Щось таке зелене. З ріжками. Ти його струсив з одного плеча, а воно вже сидить на другому.

Д о р о т і. З тобою таке буває?

Філіп. Ще б пак. Зі мною що хоч буває. Найстрашніше — це сорок морських піхотинців. Коли сорок морських піхотийців починають раптом один за одним заходити до кімнати.

Д о р о т іі Філіпе, сідай отут.

Філіп обережно сідає на край ліжка.

Філіпе, я хочу взяти з тебе слово. Мені не подобається, що ти так багато п'єш, і живеш без мети, і не робиш нічого справжнього. Пообіцяй, що ти покінчиш із цим життям мадрідського гульвіси, добре?

Філіп. Мадрідського гульвіси?

Д о р о т і. Так. І з кафе Чікоте. І з баром «Майямі». І з посольствами, і з Міпівіегіо, і з отими вечірками у Вернона Роджерса, і з тією жахливою Анітою. Хоча найгірше тут, по-моєму, — посольства. Пообіцяй, що ти більше не будеш, Філіпе!

Філіп. А що ж мені лишається робити?

Д о р о т і. Господи, та все, що завгодно. Роби що-небудь серйозне і пристойне. Що-небудь сміливе, розумне й гарне. Бо якщо ти й далі будеш вештатися по барах і водитися з отими жахливими людьми, знаєш, чим це скінчиться? Тебе застрелять. Як ото кілька днів тому застрелили одного в Чікоте. То було так страшно.

Філіп. Когось із наших знайомих?

Д о р о т і. Ні. Просто якийсь бідолашний п'яничка, що бризкав на всіх з пульверизатора. Він не задирався, а робив це просто так, для жарту. А хтось розлютився й застрелив його. Я сама все бачила, і в цьому було щось таке моторошне. Раптом хтось вистрелив у нього, і він лежав на спині, і обличчя в нього зробилося сіре-сіре, а ще ж за хвилину до того він був такий веселий. Потім нас дві години не випускали звідти, й поліцейські нюхали в усіх пістолети, й випивку відразу ж перестали подавати. А він лежав неприкритий, і нам довелося підходити з документами до поліцейського, що влаштувався за столиком якраз над трупом, і все те було страшенно тяжко, Філіпе. Шкарпетки в нього були такі брудні, а черевики стоптані до дірок, і він був у самій тільки сорочці на голому тілі.

Філіп. Бідолаха. Знаєш, там тепер подають не вино, а справжню отруту. Зовсім забиває памороки.

Д о р о т і. Але ж, Філіпе, чоЬгу ти маєш бути таким? Навіщо тобі вештатися там, де тебе можуть застрелити? Ти ж можеш зайнятися політикою чи військовою справою, взагалі чимось, гідним себе.

Філіп. Не спокушай мене. Не воруши мого честолюбства. (Пауза). Не малюй мені райдужних перспектив.

Дороті. А що то за вихватка з плювальницею в Чікоте? Ти просто наривався на скандал. Усі кажуть, що ти просто наривався.

Філіп. На скандал? І з ким же?

Дороті. Не знаю. Та й чи не однаково? Не треба тобі скандалити взагалі ні з ким.