Розділ «МАЄШ І НЕ МАЄШ»

— І все. Перевезти й висадити на берег.

— Три сотні.

— Це забагато. А якби ми найняли човен поденно, з гарантованою оплатою за два тижні?

— Сорок доларів на день і півтори тисячі застави на випадок, якщо з човном щось трапиться. Дозвіл брати треба?

— Ні.

— Бензин і мастило теж за ваш рахунок, — каже їм Гаррі.

— Ми дамо тобі дві сотні за те, щоб ти нас перевіз і висадив на берег.

— Ні.

— А скільки ти візьмеш?

— Я вже сказав.

— Це забагато.

— Зовсім не багато, — відповідає йому Гаррі.— Я не знаю, хто ви такі. Не знаю, чим ви займаєтесь, і не знаю, чи у вас не стрілятимуть. Я маю двічі перейти Гольфстрім зимової пори. Так чи так, я ризикую своїм човном. Я перевезу вас за дві сотні, але за умови, що ви внесете тисячу доларів застави на випадок, якщо з човном щось станеться.

— Що ж, слушно, — каже їм Губань. — Це більше, ніж слушно.

Кубинці заговорили між собою по-іспанському. Я не розумів їх, але знав, що Гаррі розуміє.

— Гаразд, — каже той громило Роберто. — Коли можеш відчалити?

— Завтра звечора, о будь-якій годині.

— Може, нам доведеться затриматися до післязавтра, — каже один із них.

— Мені однаково, — відповідає Гаррі.— Аби тільки вчасно мене попередили.

— Човен у вас справний?

— Аякже, — каже Гаррі.