Розділ «МАЄШ І НЕ МАЄШ»

— Як скажете.

— Яка буде погода?

— Як і вчора. А то й краща.

— Тоді поїхали.

— Гаразд, зачекаймо тільки наживку.

Ми вже три тижні возили цього ферта рибалити на течію, але я і досі не мав від нього ні цента, крім сотні доларів, яку він дав мені ще до переїзду на Кубу — на оплату в консульстві й митниці, на харчі й пальне. Угода була така: він платить тридцять п'ять доларів на день, а снасть моя. Ночував він у готелі й щоранку приходив на пристань. Знайшов мені його Едді, отож довелося брати з собою і Едді. Йому я платив чотири долари на день.

— Нам треба заправитися, — сказав я Джонсонові.

— То заправляйтеся.

— На це потрібні гроші.

— Скільки?

— Галон коштує двадцять вісім центів. Як уже заправлятися, то брати галонів сорок, не менше. Виходить одинадцять двадцять.

Він вийняв п'ятнадцять доларів.

— Може, решту зарахуємо за пиво й лід? — спитав я його.

— Гаразд, — сказав він, — решта нехай іде в рахунок мого боргу.

Я подумав, що три тижні без платні — це задовго, та коли віи має гроші, то, зрештою, яка різниця? Звісно, він мусив би розраховуватися щотижня. Але, бувало, я й місяць возив отак, а потім одержував усе сповна. Спершу я, признатися, тільки радів: дні набігають — і гаразд. Липге останнім часом він почав непокоїти мене, але я не хотів заводити ніяких розмов, щоб де дратувати його. Якщо він має гроші, то, зрештою, чим довше кататиметься, тим краще.

— Хочете пива? — спитав він мене, розкриваючи ящик.

— Ні, дякую.

Саме цієї миті на причалі з'явився негр, який забезпечував нас наживкою, і я звелів Едді віддавати кінці.

Негр з наживкою зійшов у човен, ми відчалили й попрямували до виходу з гавані; негр тим часом заходився наживляти гачки. Він засовував гачок у рот скумбрії, виштовхував його через зябра, ножем простромлював їй бік і крізь розріз виводив гачок з другого боку, потім зав'язував рота на дротяному ’довідку й міцно прив'язував гачок, щоб не вискакував і щоб наживка йшла плавно й не крутилася.

То був справжнісінький чорний негр, спритний і похмурий, з блакитним намистом-амулетом під сорочкою і в старому солом'яному капелюсі. У човні він полюбляв спати або читати газети. Але він вправно наживляв гачки і, коли треба, не барився.