Розділ «МАЄШ І НЕ МАЄШ»

— Ні,— сказав командир. — А втім, хтозна.

РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТИЙ

Великий натовп зібрався в темній вулиці перед чавунною брамою колишньої бази підводних човнів, що була тепер стоянкою для яхт. Сторож-кубинець мав наказ не пропускати нікого, і люди напирали на браму, вдивляючись між чавунними гратами в темний відгороджений простір, де тільки обриси причалів були освітлені вогнями пришвартованих яхт. Натовп мовчав, як уміє мовчати лише натовп у Кі-Уест. Двоє яхтсменів ліктями й плечима проклали собі дорогу до брами й потіснили сторожа.

— Ви куди? Входити заборонено, — сказав сторож.

— Ще чого. Ми з яхти.

— Усім заборонено, — сказав сторож. — Вертайте.

— Не меліть дурниць, — сказав один із яхтсменів і, відштовхнувши його, рушив дорогою, що вела на пристань.

Натовп залишився, де стояв, так само, як і збентежений і зневажений маленький сторож у форменому кашкеті й з довгими вусами, який засмучено думав про те, що без замка браму однаково не допильнуєш, а двоє яхтсменів бадьоро пройшли дорогою під гору й там, коло причалу берегової охорони, побачили, а потім і проминули групу людей. Не звернувши на них уваги, вони попрямували набережною далі, повз інші причали з пришвартованими яхтами, вийшли на причал номер п'ять і дійшли до освітленого яскравим ліхтарем трапа, що сполучав грубі дошки причалу з тиковою палубою яхти «Нова Екзума II». Коли вони вмостилися у великій каюті в глибоких шкіряних кріслах, що стояли обабіч довгого журнального столика, один із них дзвінком викликав стюарда.

— Віскі з содовою, — сказав він. — А тобі, Генрі?

— Теж, — відповів Генрі Карпентер.

— Чого той йолоп на воротах не пускав нас?

— Не маю уявлення, — сказав Генрі Карпентер.

Стюард у білій курточці приніс дві склянки.

— Постав-но ті пластинки, які я вибрав по обіді,— сказав яхтсмен, якого звали Уоллес Джонстон.

— Даруйте, сер, але я відніс їх на місце, — сказав стюард.

— Хай тобі чорт, — сказав Уоллес Джонстон. — Постав тоді Баха з нового альбому.

— Слухаю, сер, — сказав стюард. Він підійшов до шафки з пластинками, вийняв альбом, перейшов до програвача й поставив «Сарабанду».

— Ти бачив сьогодні Томмі Бредлі? — спитав Генрі Карпентер. — Він був на аеродромі.

— Я його терпіти не можу, — сказав Уоллес. — Як і його хвой-ду-дружину.

— А мені Елен подобається, — сказав Генрі Карпентер. — Вона вміє тішитися життям.