Розділ «ЗЕЛЕНІ УЗГІР'Я АФРИКИ»

Твори в 4-х томах. Том 2

Ми випили, й Старий буркнув:

— Хай їм чорт!

— Хай їм чорт! — повторив я.

— А може, все ж надибаємо які сліди?

— Ми обнишпоримо все довкола.

Ми звернули праворуч, на дорогу, проїхали повз хижі тубільців, потім взяли ліворуч на щільно втоптану червону глинясту стежку, що бігла попід пагорбами, щільно затиснена деревами, рбабіч. Дощ уже лив щосили, і ми їхали повільно. Певно, в глині було багато піску, бо колеса не буксували. Раптом Абдулла на задньому сидінні захвилювався й попросив Камау спинитись. Той 'Загальмував, ми вийшли з машини й пройшли трохи назад. На мокрій глині виднівся свіжий слід куду. Антилопа пройшла тут Хвилин за п'ять до нас; відбитки мали гострі краї, і зроблені копитами заглибини ще не розмив дощ.

— Думі,— сказав Геррік, відкинувши назад голову й широко розставивши руки, щоб показати, які величезні роги в того ку-Ду. — Кубва сана!

Абдулла підтвердив, що то справді самець та ще й здоровенний.

— Ходімо! — сказав я.

Іти по сліду було легко, й ми знали, що куду десь недалеко. У дощ або в сніг підходити до дичини значно легше, тому я був певен, що сьогодні ми вже пополюємо. Через густий чагарник СЛІД вивів нас на галявину. Я спинився, щоб протерти мокрі окуляри та продмухати задній приціл спрінгфілда. Лило як з відра, і довелося насунути капелюха на самісінькі очі, щоб не залива-ло окуляри. Щойно ми обійшли галявину, як попереду зачувся тріск, і я побачив сіру з білими смугами тварину — вона продиралася крізь чагарі. Я скинув рушницю, та М'Кола схопив мене заруку.

— Манамукі! — прошепотів він. То була самиця куду. Ми пі-А™пли туди, де вона щойно пройшла, та не виявили ніяких

інших слідів. Не могло бути сумніву: від самої дороги ми йшли слідом цієї антилопи.

— Думі кубва сана! — сказав я Геррікові уїдливо і на мигах показав величезні роги, які, мовляв, ростуть у нього на голові,

— Манамукі кубва сана! — мовив він засмучено й сумирно. — Яка здоровенна самиця!

— Вошивий дженджик у страусовому пір'ї! — сказав я йому по-англійському. — Манамукі! Манамукі! Манамукі!

— Манамукі,— кивнув М'Кола головою.

Я видобув словник, але не знайшов потрібних слів і на мигах пояснив М'Колі, що ми повернемося в обхід і подивимось, чи немає інших слідів. Ми побрели назад, під дощем, змокли до рубця, але нічого не знайшли й повернулися до машини; а що дощ почав ущухати, а дорога не розгрузла, то вирішили їхати далі, доки не стемніє. Хмари клубочилися над схилами пагорбів, з дерев капотіло, але ми ніде не бачили антилоп — ні на галявинах, ні серед рідких чагарів на рівнині, ні на зелених пагорбах. Нарешті стемніло, і ми повернулися до табору. Мій спрінгфілд був весь мокрий, і коли ми повиходили з машини, я звелів М'Колі гарненько почистити й змастити його. М'Кола відповів, що зробить, і я, зайшовши до намету, де горів ліхтар, роздягся, помився в брезентовій ванні і вийшов до багаття в піжамі, халаті й про-тимоскітних капцях, вдоволений, з полегкістю в усьому тілі.

Мама й Старий уже сиділи біля багаття. Мама встала, щоб налити мені віскі з содовою.

— М'Кола все нам розповів, — мовив Старий, не змінюючи зручної пози на стільці.

— Атож, самиця була чималенька, — сказав я. — Я мало не вколошкав її. То куди нам, на вашу думку, податися завтра вранці?

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Твори в 4-х томах. Том 2» автора Ернест Хемінгуей на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЗЕЛЕНІ УЗГІР'Я АФРИКИ“ на сторінці 68. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи