Розділ «ЗЕЛЕНІ УЗГІР'Я АФРИКИ»

— Вночі,— відповів М'Кола.

Геррік знову заговорив, і я ще раз затулив йому рота.

— М'Коло!

— Га?

— Є другий солонець, — мовив я, вказуючи в напрямку великого лісового солонцю, що, як я знав, був значно вище, бо ж ми тільки трохи піднялися на гору крізь чагарник. — Другий солонець хороший?

— Можливо.

М'Кола щось тихо сказав Геррікові; той, видно, неабияк образився, але більше рота не розтуляв, і ми пішли, обминаючи калюжі, до глибокої западини, яка, напевне, була майже затоплена водою. Тут Геррік знов почав шепотіти, але М'Кола прицитьнув на нього.

— Уперед, — сказав я, і з М'Колою на чолі ми рушили по вогкому піску старого річища до верхнього солонцю.

Раптом М'Кола застиг непорушно, а тоді нахилився й шепнув мені.

— Людина.

На піску виднів слід.

— Шенці,— мовив він, що означало «тубілець».

Ми рушили по сліду, повільно пробираючись між деревами, обережно підійшли до солонцю й позалазили в курінь. М'Кола похитав головою.

— Недобре, — сказав він. — Ходімо.

Ми вийшли на солонець. Усе, що тут відбулося, було ясно виписано на землі. Ми побачили сліди трьох великих куду на вологому пригірку, де вони сходили на солонець. А поряд якісь інші, глибокі, мов вирізані ножем сліди — від місця, де вони, підстрибнувши, кинулись навтіки, коли бренькнула тятива, — і нечіткі, розвезені відбитки копит там, де вони дерлись по схилу; ще далі сліди губились у заростях. Ми обдивлялись землю паралельно до слідів антилоп, але слідів людини не виявили: мисливець з луком схибив.

М'Кола люто повторив:

— Шенці!

Ми трохи пройшли по сліду мисливця, що вів назад до дороги. Потім засіли в курені й простирчали там, поки посутеніло й став накрапати дощ. Дичина так і не прийшла на солонець. Під дощем ми поплентали до машини. Отже, якийсь тубілець полював на наших куду, наполохав їх, і тепер з цього солонцю користі ніякої.

З великої брезентової підстилки Камау спорудив тент, повісив усередині мою москітну сітку й поставив розкладачку; М'Кола позаносив під тент наші продукти. Потім Геррік і Абдулла розпалили вогонь і разом з Камау і М'Колою заходились готувати вечерю. Вони збирались спати в автомашині. Мрячив дощ, я ррздягся під тентом, надяг теплу піжаму, сів на розкладачку, з'їв шмат смаженої цесарки й випив два кухлі віскі наполовину з водою.

Увійшов М'Кола, поважний, стурбований і, незграбно повертаючись під тісним тентом, узяв мій одяг, який я поклав у головах, замість подушки, розгорнув і знов згорнув його, вкрай недбало, й підсунув під ковдру. Він приніс три бляшанки й спитав, чи не треба відкрити їх.