Розділ «5 ҐВУРÁ »

Приміром, файл про вечерю з доктором Ваґнером не має дати. Доктора Ваґнера Бельбо знав ще до мого від’їзду і, либонь, підтримував з ним стосунки також після початку моєї співпраці з видавництвом “Ґарамон”, адже я теж із ним познайомився. Отже, ця вечеря могла відбутися або до або після вечора, який мені згадується. Якщо вона відбулася до нього, я розумію збентеження Бельбо, його стриманий розпач.

Доктора Ваґнера — австрійця, який багато років проповідував у Парижі, звідси й вимова його ім’я “Ваньєр” у тих, хто хотів похвалитися близьким знайомством із ним, — уже впродовж близько десяти років регулярно запрошували до Мілану дві групи революціонерів періоду одразу після шістдесят восьмого. Вони билися між собою за нього, і кожна група, звісно, радикально відмінно інтерпретувала його вчення. Чому й навіщо ця знаменита людина дозволяла, аби її спонсорували екстремісти, — цього я ніколи не міг зрозуміти. Теорії Ваґнера, так би мовити, не мали кольору, і, якби він захотів, його могли б запрошувати університети, клініки, академії. Гадаю, він приймав їх запрошення, бо фактично був епікурейцем і вимагав королівського відшкодування своїх витрат. Приватні особи могли зібрати більше грошей, ніж інституції, а для доктора Ваґнера це означало подорож у першому класі, розкішний готель, плюс гонорари за лекції та семінари, обраховані за його тарифом терапевта.

Чому ті дві групи шукали джерело ідеологічного натхнення у теоріях Ваґнера — це зовсім інша історія. Але в ті роки психоаналіз Ваґнера видавався досить деконструктивним, діагональним, некартезіанським, заснованим на лібідо, здатним відкрити нові теоретичні обрії в революційній діяльності.

Примусити робітників проковтнути його виявилося справою нелегкою, і, можливо, саме тому в певний момент ці групи були змушені вибирати між робітниками та Ваґнером, і вони вибрали Ваґнера. Було висунуто ідею, що новим суб’єктом революції буде не пролетар, а божевільний.

“Замість того, щоб змушувати божеволіти пролетарів, краще пролетаризувати божевільних, це набагато легше, з огляду на ціни доктора Ваґнера”, сказав мені одного дня Бельбо.

Революція ваґнерівців була найкоштовнішою в історії.

Видавництво “Ґарамон”, отримавши від інституту психології фінансування, переклало добірку невеликих есеїв Ваґнера, дуже фахових, їх було важко знайти, тому добірка користувалась у вірних великим успіхом. Ваґнер прибув до Мілану для презентації книги, і з цієї нагоди почалося його знайомство з Бельбо.

Диявольський доктор Ваґнер

Двадцять шоста серія

Хто того сірого ранку

На обговоренні я висунув йому заперечення. Сатанічного старця воно, безперечно, роздратувало, але він і вусом не повів. Щобільше, він відповів мені так, ніби хотів мене причарувати.

Наче Шарлюс та Жюп’єн, бджола та квітка. Геній не терпить, коли його не люблять, і мусить негайно спокусити того, хто з ним не погоджується, аби той його полюбив. І йому це вдалося, я його полюбив.

Але він, либонь, мені не пробачив, бо того вечора, коли йшла мова про розлучення, він завдав мені смертельного удару. Не усвідомлюючи цього, інстинктивно: несвідомо намагався звабити мене і несвідомо вирішив мене покарати. Ціною деонтології він задурно провів зі мною сеанс психоаналізу. Несвідоме кусає навіть своїх охоронців.

Історія маркіза де Лянтенака у Дев'яносто третьому році. Корабель вандейців відпливає під час шторму від бретонських берегів, раптом одна з гармат зривається зі свого кріплення і починає шалено котитися від борту до борту судном, яке гойдається уверх-униз у хитавиці, і, наче величезний звір, загрожує розтрощити бакборт і триборт. Бомбардир (той самий, через недбальство якого гармата, на жаль, не була закріплена як годиться), тримаючи ланцюг у руці, з незрівнянною відвагою кидається мало не під ту потвору, яка загрожує розчавити його, і зупиняє її, тоді міцно закріплює і відтягує її на місце, рятуючи таким чином корабель, екіпаж і завдання. З великою урочистістю грізний Лянтенак наказує вишикувати своїх людей на містку, складає похвалу сміливцю, знімає зі своєї шиї високу нагороду, відзначає його, обнімає його, а команда тим часом гукає “слава” до небес.

Тоді твердий, наче алмаз, Лянтенак нагадує, що саме на нагородженому лежить відповідальність за цей інцидент, і наказує його розстріляти.

Блискучий Лянтенак, людина чести, справедлива й непідкупна! І саме так повівся зі мною доктор Ваґнер — він ушанував мене своєю дружбою і вбив мене, відкривши мені правду

і вбив мене, відкривши, чого я насправді бажаю

і відкрив мені, чого я, бажаючи, боюся.

Історія, що починається з барів. Потреба закохатися.

Деякі речі відчуваєш заздалегідь, ти закохуєшся не тому, що закохуєшся, ти закохуєшся, тому, що в цей період у тебе є розпачливе бажання закохатися. У ті періоди, коли ти відчуваєш бажання закохатися, ти мусиш бути обережним і дивитися, куди ступаєш: ти наче напився чар-зілля, від якого закохуєшся в першу істоту, яку зустрінеш. Це може бути й качконіс.