Розділ «5 ҐВУРÁ »

— Як то не говорили? Ви сказали, що ніколи не зустрічали нікого, хто б набув невроз через свої власне розлучення, що це завжди трапляється через розлучення іншого.

— Можливо, не пам’ятаю, — сказав тоді знуджено Ваґнер.

— А якщо ви це сказали, то хіба це не означає того, що мав на увазі я?

Ваґнер на кілька хвилин замовк.

Тим часом бесідники, завмерши, чекали, а Ваґнер знаком попросив, щоб йому налили у склянку вина, уважно подивився проти світла на рідину і врешті заговорив.

— Якщо ви мали це па увазі, то значить, ви хотіли мати це на увазі.

Відтак він обернувся в іншу сторону, сказав, що стало спекотно, тоді завів якусь оперну арію, вимахуючи солоною паличкою, наче диригуючи далекою оркестрою, позіхнув, зосередивши свою увагу на вершковому торті, і нарешті, після ще одного приступу німоти, попросив, аби його відвезли до готелю.

Присутні поглянули на мене, як на людину, що зірвала симпозіум, на котрому мали пролунати вирішальні Слова.

Справа в тому, що я почув, як говорить Істина.

Я зателефонував тобі. Ти була вдома, з Іншим. Я провів безсонну ніч. Усе було ясно: я не міг стерпіти, що ти живеш із ним. Сандра тут ні до чого.

Після цього надійшли ті шість драматичних місяців, коли я не відступав від тебе, дихаючи тобі в спину, щоб підкопатися під твоє співжиття з ним, кажучи, що хочу тебе всю для себе, і переконуючи тебе, що ти ненавидиш Іншого. Ти почала заводити з Іншим сварки, Інший почав ставити свої вимоги, став ревнивим, увечорі не виходив з дому, а будучи у від’їзді, телефонував двічі на день і посеред ночі. Одного вечора він дав тобі ляпаса. Ти попрохала у мене грошей, бо хотіла втекти, я забрав ті мізерні рештки, що лежали в банку. Ти покинула шлюбне ложе й подалася в гори з кількома друзями, не залишивши адреси. Той Інший у розпачі телефонував мені, питаючи, чи я не знаю, де ти, я не знав, але здавалося, ніби я брешу, адже ти йому сказала, що покидаєш його заради мене.

Повернувшись, ти радісно повідомила мене, що написала йому прощального листа. Тоді я запитав себе, а що буде зі мною і з Сапдрою, але ти не дала мені часу стурбуватися. Ти сказала мені, що познайомилася з одним таким, зі шрамом на щоці та помешканням у циганському стилі. Ти підеш жити з ним.

— Ти мене більше не кохаєш?

— Навпаки, ти єдиний мужчина мого життя, але після всього того, що трапилось, мені це потрібно, не будь дитиною, постарайся мене зрозуміти, я ж покинула чоловіка заради тебе, дай людям жити своїми ритмами.

— Своїми ритмами? Ти ж говориш мені, що йдеш жити з іншим чоловіком.

— Ти ж лівий інтелектуал, не поводь себе, наче мафіозо. До зустрічі.

Усім я завдячую докторові Ваґнеру.

37

Тóму, хто замислюється над чотирма речами — тим, що зверху, тим, що знизу, тим, що раніше, тим, що пізніше, — краще б йому не народжуватися.

(Талмуд, Хагіга 2, 1)