Розділ «5 ҐВУРÁ »

“Рікам поклоняються не тому, що вони поземні, а тому що в них є вода, ти ж не потребуєш, щоб я пояснювала тобі зв’язок між водою та тілом… Що ж, так ми вже влаштовані, всі ми маємо таке саме тіло, і тому творимо такі самі символи, хоч нас розділяють мільйони кілометрів, і ці символи не можуть не бути схожими між собою, тому ти бачиш, що люди, які мають клепку в голові, коли бачать тигель алхіміка, думають про утробу матері, що народжує дитину, і лише твої дияволісти, бачачи Богоматір, яка ось-ось розродиться, думають, що це натяк на тигель алхіміка. І так вони прожили тисячі років, шукаючи послання, а воно вже тут, досить подивитися у дзеркало”.

“Ти завжди говориш мені правду. Ти — це моє Я, яке, зрештою, є моїм Воно, побаченим Тобою. Я хочу відкрити всі потаємні архетипи твого тіла”. Від того вечора до нашої мови ввійшов вираз “займатися архетипами”, яким ми називали хвилини ніжности між нами.

Коли я вже поринав у сон, Лія торкнула мене за плече. “Була б забула”, сказала вона. “Я вагітна”.

Я повинен був послухатися Лії. Вона говорила з мудрістю людини, яка знає, звідки береться життя. Заглиблюючись у підземелля Аґарттхи, у піраміду Розкритої Ісіди, ми увійшли до Ґвури, до сфіри жаху, у мить, коли гнів дає відчути себе світові. Хіба я не дозволив спокусити себе, нехай лишень на мить, думці про Софію? Мойсей Кордоверо говорив, що Жіноче Начало міститься ліворуч, усі його пориви належать Ґвурі… Хіба що чоловік застосує ці пориви аби прикрасити свою Наречену і, пом’якшивши їх, примусить змагати у напрямку добра. Інакше кажучи, кожне бажання мусить зоставатися у своїх власних межах. Інакше Ґвура стає Суворістю, темною з’явою, всесвітом демонів.

Дисциплінувати бажання… Саме це я зробив у шатрі умбанди — я грав на аґоґо, беручи участь у виставі з боку оркестри, і уникнув трансу. І так я зробив з Лією: з пошани до Нареченої я уярмив пожадання, і за це був винагороджений у глибині своєї плоті — моє сім’я було поблагословлене.

Але я не зміг вистояти. Мене от-от мала спокусити врода Тіферет.