Розділ «ГЛОСАРІЙ»

АБУЛАФІЯ Аврагам бен Шмуель (1240-1291) - іспанський кабаліст. Ґрунтуючись на вченні про десять сфірот, Абулафія розробляв різноманітні методи кабал. школи Елієзера бен Єгуди з Вормсу: церуф (комбінації літер), гематрію, нотарікон. Розробляв також т. зв. “шлях Божественного імені”, завдяки якому людина здобуває дар ясновидіння і може спілкуватися з Богом. У 1260 р. здійснив подорож у Св. Землю для пошуків міфічної ріки Самбатіон.

АВАЛОН - у кельтській міфології “острів блаженних”, земний рай, острів, який існує “десь на заході, острів яблук”, скляний острів, куди фея Морґана перенесла смертельно пораненого короля Артура. Згодом Авалон ототожнювали також із місцевістю, де розташоване старовинне абатство Ґластонбері (пд.-зх. Англія).

АЄРС-РОК - гігантський моноліт у Центр. Австралії (бл. 300 м), який змінює свій колір залежно від пори дня; священне місце для аборигенів (наскельні малюнки).

АНТОНІНИ - династія римських імператорів у 96-192 рр. н. е.; найславніші - Траян, Адріян та Марк Аврелій. Епоха Антонінів - остання епоха відносного миру і добробуту в межах Римської Імперії.

АРХОНТИ (гр. проводарі, вожді, правителі) - у гностицизмі: злі сили, створені Деміургом, які керують світом.

АСАСИНИ (нізарити; від ар. хашішін - ті, що вживають гашиш) - європ. назва членів таємної шиїтської секти ісмаїлітів (1090-1272), що була поширена на Бл. Сході. Застосовували проти своїх противників терор і скритовбивства, підкорялися надзвичайно суворій дисципліні, були фанатично віддані своїм зверхникам. У Європі слово “асасин” надовго засоціювалося з поняттям “убивця”.

БЕКОН Френсіс (1561-1626) - видатний англ. філософ Нового Часу, природник, правник, державний діяч, “великий методолог”. Син коронного достойника, вчився в Кембріджі, відбув дипломатичну практику в Парижі, потім розпочав правничу кар’єру, з 1595 - член парламенту, з 1604 - дорадник короля з питань права, з 1618 - лорд-канцлер і барон of Verulam, у 1621 - віконт of St. Albans. Того ж року втратив усі посади і потрапив до в’язниці за звинуваченням у підкупності. Неподовзі звільнений, провів решту життя у відособленні. У філософії - емпірист і своєрідний матеріаліст, методолог дослідної науки. Осн. твір: Instauratio Magna Scientiarum, другою частиною якого є славнозвісний Новий Органон (1620). В утопічній повісті Нова Атлантида (вид. 1627) - проект державного зорганізування наук. Зображений у цій повісті науково-техн. центр утоп. суспільства - т. зв. “Дім Соломона”, який організує й планує наукові дослідження та здійснює технічні винаходи, а також контролює виробництво та природні ресурси країни, - згодом став прообразом для багатьох наукових і ненаукових товариств.

ГЕМАТРІЯ (можл., від гр. геометрія у знач. “числові маніпуляції”) - один із способів євр. герменевтики (в т. ч. кабалістичної), який полягає в тлумаченні слова або групи слів за числовим значенням літер, з яких воно складається, або почерез заміну одних літер іншими згідно з певною системою. Гематрія служить також для заміщання числа словом або групою слів, у яких числове значення літер дорівнює заміщуваному числу.

ГЕРМЕС ТРИСМЕГІСТ (гр. “Гермес Тричінайвищий”) - божество синкретичної елліністичної релігії, яке виникло внаслідок ототожнення грецького Гермеса з єгипетським богом Тотом. У період пізнього еллінізму його вважали пророком, який передав грекам стародавнє знання єгипетських жерців, і приписували йому ряд писань, що складаються на т.зв. Corpus Hermeticum; найважливіше з цих писань носить назву Pojmandres.

ГЕРМЕТИЗМ - реліг.-філос. течія епохи еллінізму та пізньої античности. Існував у двох видах: “популярному” і “вченому” (Corpus Hermeticum). “Учений” герметизм має песимістичний і гностичний характер. Споконвіку існує божественне світло, або ж верховний “ум”. Потому з’являється темрява, або ж матерія - “страшна й похмура, скручена у спіраль і подібна до змії”. Верховний ум-логос розділяється внаслідок першої своєї еманації на чотири первинні елементи. Друга еманація божества - ум-деміург - творить із вогню й повітря сім небесних сфер. Відтак спільними зусиллями “логоса” й “ума” твориться космос. Третя еманація верховного божества - перша людина (“антропос”); кожна людина безсмертна завдяки душі й розумові і смертна через причетність до послідущої матерії. Спасіння людини - в її пізнанні своєї божеств. істоти (“гнозі”) та в уподібненні до бога. Після смерти людина очищується від усякого зла (“життєвих наростів”), проходячи через сім небесних сфер.

ҐАРАМОН Клод (1480-1561) - французький гравер і друкар, створив ряд друкарських шрифтів, які носять його ім’я.

ҐОЛЕМ (євр., букв, “неоформлене тіло”, також “бовдур”) - за єврейськими легендами, глиняна (або з іншої матерії) істота, яку створювали деякі рабини за доп. магічного мистецтва. Найбільшу популярність здобула легенда про празького Ґолема, якого створив раббі Єгуда Ліва бен Бецалель (1512-1609). Вважалося, що Ґолема можна оживити, вклавши йому під язик записку з магічною формулою або тетраграматоном; якщо цю записку вийняти йому з рота, він знову стає безживним. Уважався захисником євреїв від переслідувань.

ҐРААЛЬ (Святий Ґрааль) - за середньов. легендами, Христова чаша причастя з Тайної Вечері, ототожнювана також із тією чашею, в яку Йосиф Ариматейський зібрав кров розп’ятого Христа (і привіз цю чашу, за одними версіями, до Франції, за іншими - до Британії, де вона перебувала в абатстві Ґластонбері). Багатогранний образ, який іде через цілу середньовічну літературу аж до нових і новітніх часів. В Ґраалі бачили і магічний камінь алхіміків, і трансформований ріг достатку народних легенд. У XII ст. включений до артуріяни (оповідей про короля Артура та його лицарів Круглого Столу), Ґрааль став уособленням певного містичного лицарського начала, символом вищої досконалости. Став він і своєрідною емблемою світової християнської імперії, мрії про яку були дуже характерними для XII і XIII ст., особливо ж для ідеологів ордену тамплієрів.

ДЕМІУРГ (гр., букв, “виготовник речей для народу”, звідси - “ремісник”, “майстер”, “витворець”) - термін давньогр. філософії для озн. “майстра”, “творця”, “будівничого” світу (Платон); Деміург творить світ із матерії, дивлячись на вічний первообраз-парадигму - ейдос. Він не є богом теїст. релігій, який творить усе ex nihilo; і матерія, і первообраз - так само вічні, як Деміург. У різних гност. системах, які вважали матерію абсол. злом, “благий” платонівський Деміург стає нижчим, злим божеством, творцем грішного матер. світу. За деякими гпост. доктринами він є породженням Софії.

ДІ Джон (1527-1608) - англ. алхімік, географ і математик. Багато подорожував Європою, привіз із собою чимало астрономічних приладів і здобув репутацію чарівника.

ДОЛЬМЕНИ - монументальні неолітичні гробівці (Британія, Ірландія), що складаються звичайно з кількох великих кам’яних плит, поставлених на ребро, які підтримують плиту-дах.

ЕЙН-СОФ - у Кабалі: Бог як нескінченність, безмежність, яка не має жодної якости і яку годі окреслити; водночас оце Ніщо є Всім у речах, у які Воно виливає самого себе, тим самим себе обмежуючи; так непіддатний визначенню Бог набуває визначености у десяти сфірот.

ЕННОЙЯ (гр. “думка”, “розмисел”) - у деяких гпост. системах, перша думка Бога, жіноче начало Предвічного; в інших системах ототожнюється із Софією. За вченням Симона Мага (згаданий у Діяннях св. Апостолів 8,9-25), який заснував одну з гностичних сект, що проповідувала спасіння через оволодіння таємним знанням, Еннойя-Софія - перша думка Бога - виникла для того, щоб сотворити ангелів, які, у свою чергу, створили видимий усесвіт. Однак ті ангели з ревнощів ув’язнили Еннойю, помістивши її в людське тіло, щоб вона не змогла повернутися до Отця, тож вона була приречена мандрувати від тіла до тіла, аж поки не вселилася в тіло Гелени, дружини Симона Мага. Щоб спасти свою думку, Отець зійшов на землю в особі Симона і дарував спасіння людям, якщо вони визнають, що він Бог.

ЄДИНЕ - провідна категорія неоплатонівської філософії, начало всього сущого, усякої множинности, кожного “ума” (нусу), причина кожної речі, - завдяки Єдиному кожна річ є тим, чим є, хоч саме Єдине не є жодною річчю; апофатичне вчення про Єдине говорить, що Його неможливо осягнути розумом, можливо лише у понадрозумовій екстазі; існує, проте, й катафатичне вчення, згідно з яким для пізнання Єдиного можна послуговуватися засадою аналогії.