Розділ «Пробудження»

Дракон терся об дерева, обчухруючи з них кору, а ще точив кігті об повалені колоди, лишаючи подряпини завглибшки в декілька дюймів. Якби Герроу чи Роран зайшли за ферму трохи далі, вони неодмінно дізналися б про дракона. Ерагон розумів, що найкраще буде самому про все розповісти. Але перед тим він хотів зробити дві речі: дати драконові якесь ім’я і взагалі дізнатися про драконів якомога більше. Із цим питанням найліпше було звернутися до Брома, знавця легенд і переказів, у яких він так часто згадував про драконів.

Тож коли Роран зібрався до Карвахола по нове долото, Ерагон напросився поїхати разом із ним.

Перед тим, як вирушити в село, Ерагон гайнув до лісу і, знайшовши невеличку галявину, подумки гукнув дракона. За мить він побачив у вечірньому небі цятку, що наближалася до нього. Дракон крутнувся, стрімко загальмував і завис над верхівками дерев. Його крила зі свистом розсікали повітря. Схилившись набік і повільно кружляючи, істота м’яко спустилася вниз. Востаннє змахнувши крилами, аби втримати рівновагу, вона нарешті торкнулася землі.

Ерагон подумки розкрився назустріч дракону. Він почувався трохи ніяково з огляду на майбутню нетривалу розлуку, але пояснив другові, що справді має їхати. Той невдоволено чмихнув.

Хлопець спробував утішити істоту, передавши заспокійливу думку, але дракон тільки обурено вдарив хвостом. Ерагон поклав руки йому на плечі, намагаючись випромінювати спокій і злагоду. М’язи драконового тіла нервово здіймалися під його долонями, тож він ніжно поплескав створіння на знак примирення.

І раптом у його голові чітко залунало одне-єдине слово.

«Ерагоне!»

У ньому вчувалися смуток і пошана, так, ніби цим словом було врочисто підкріплено якусь непорушну угоду. Юнак пильно глянув на істоту, і його немовби накрило холодною хвилею. «Ерагоне!»

Парубкові аж горло стисло, коли він зазирнув у бездонні сапфірові очі. Він уперше подумав про дракона не як про тварину. Той був уже чимось іншим, чимось… більшим. Тоді юнак стрімголов кинувся додому, намагаючись утекти від дракона. «Мого дракона», — промайнуло в його голові.

«Ерагоне!»