Розділ «Благослови дитя, Арджетламе!»

— Я ж забув про вечерю! Після того жалюгідного частування в близнюків ти, мабуть, голодний як вовк!

Разом з Ориком Ерагон мав повернутися до Тронжхейма, проминувши коридорний лабіринт і вийшовши до великої зали з рядами кам'яних столів. Яскраве полум’я палахкотіло в печах.

Гном сказав одному з кухарів кілька слів незнайомою мовою, і той миттю подав їм важкі тарілки з тушкованою рибою та грибами. Потім вони піднялися на поверх вище і, нарешті, усамітнились в глибокій ніші, де мовчки взялися до вечері.

Коли тарілки спорожніли, задоволений Орик витяг довгу люльку.

— Добре попоїли, хоч не завадив би ще й ковточок меду, аби запити всю цю смакоту, — посміхнувся він, пихкаючи димом.

— Так, справді смачно, — погодився Ерагон. — Мабуть, на тутешніх землях непогано родить?

— Ні, сонця вистачає лише на вирощування моху та грибів, — відказав гном. — Тронжхейм не виживе без прилеглих долин, тому багато хто з нас воліє жити деінде.

— То існують ще й інші міста гномів? — спитав юнак.

— Їх є кілька, — відповів Орик, глибоко затягуючись. — Тронжхейм — найбільше з них. До того ж, ти бачив тільки нижні рівні міста, а решта давно покинута. Там, нагорі, все давним-давно спорожніло. Тепер гноми ховаються під Тронжхеймом і Фартхен Дуром у гірських печерах та коридорах. Упродовж століть ми прокладали тунель під Горами Беор, тож тепер можемо пройти їх наскрізь, не підіймаючись на поверхню.

— Але ж це марнотратство! — здивувався Ерагон. — Навіщо ж тоді потрібен Тронжхейм?

— Правду кажеш, — кивнув гном. — Утім, місто виконує одну дуже важливу функцію!

— Яку? — поцікавився хлопець.

— У важкі часи воно дає притулок цілому народу, — сказав Орик. — Загалом, таке траплялося тільки тричі за всю історію гномів, але з тих часів ми дбаємо про наше місто.

— Воно справді варте того, — погодився Ерагон.

— Я радий, що ти зрозумів, — посміхнувся гном у відповідь. — На жаль, через кляту імперію, цю красу пощастило бачити небагатьом чужинцям.

— А скільки тут варденів?

— Гномів чи людей?

— Людей, — уточнив Ерагон. — Саме тих, що втекли від імперії.

— Близько чотирьох тисяч, — запихкав димом Орик. — Але це неточне число, бо залишаються тільки ті, які вирішили боротися. Решта ж перебуває під захистом Короля Орина в Сурді.

— Так мало? — здивувався Ерагон. — Та ж тільки одна з королівських армій нараховує близько 16 тисяч, не беручи до уваги ургалів!