— Ургали працюють на імперію, — відповів Мертаг. — Здається, Смерк також. Ми із Сапфірою бачили, як тебе передали цій потворі.
— Це правда, — погодився дракон, умощуючись поруч з юнаками.
Ерагон подумки повернувся до нещодавніх подій. Виходить, згадуючи про свого господаря, ургали мали на увазі короля Галбаторікса! Так ось кого він образив!
— Але для чого королю знадобилося так безжалісно знищувати своїх підданих? — озвався юнак до Сапфіри, згадавши різанину в Язуаці.
— Тому що він дуже жорстокий чоловік, — відповіла та.
— Але ж це означає війну! — не вгавав Ерагон. — Як тільки люди дізнаються про те, що ургали підтримують короля, вони повстануть проти імперії, перейшовши на бік варденів!
— Навіть якщо й дізнаються, — ліниво мовив Мертаг, — до варденів приєднається хіба що якась жалюгідна купка. Королівське військо миттю закриє кордони імперії, і люди заспокояться. А потім їм набрешуть, мовляв, це справа рук їхніх таємних ворогів.
— Кого ж це, наприклад? — здивувався юнак.
— Ну, скажімо, ельфів чи варденів. Якщо ловко брехати, то їх можна звинуватити в усіх гріхах, а ургалів показати як друзів і спільників у боротьбі проти злочинців. Знаєш, мені дуже цікаво, що король запропонував ургалам взамін?
— Не може бути, — струснув головою Ерагон. — Ніхто не повірить у цю маячню про друзів-ургалів. А крім того, навіщо вони королю? Він і так тримає в покорі всю імперію.
— А ті території, що за її межами? — підказав Мертаг. — Згадай варденів, на яких його влада не поширюється, або Сурду, яка протистоїть йому відтоді, як відокремилась від імперії. Ось для чого потрібні ургали.
Схвильований Ерагон притих.
«Спитай його, куди саме Галбаторікс посилає найбільшу кількість ургалів», — подумки звернулася до парубка Сапфіра.
«Навіщо?» — не зрозумів той.
«Ми скрізь чули, що ургали почали мігрувати на південний схід, нібито задля того, щоб підкорити тамтешні пустелі, — нагадав дракон. — Якщо Галбаторікс їх контролює, то чому ж тоді відпускає їх так далеко? Може, ургали хочуть заснувати власне місто?»
«Я навіть не хочу думати про таке, — відмахнувся юнак. — Зараз мене цікавить тільки одне: як знайти варденів. А для того, щоб ламати голову над чимось іншим, я надто втомлений. До того ж, імперія знайде нас у будь-якому випадку».
«Та ну ж бо, годі хнюпитись, юначе!» — підбадьорила його Сапфіра.
«Гаразд», — відповів на те Ерагон і звернувся до Мертага:
— Виходить, я твій боржник? Ти врятував мені життя…
— Я не міг вчинити інакше, — відповів той. — Адже ми мандруємо разом… От тільки як бути тепер? Розумієш, докупи зібралося кілька осіб, на яких полює імперія.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Ерагон» автора Паоліні К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Воїн і лікар“ на сторінці 2. Приємного читання.