TextBook — Візьми мою! — гукнув до нього Мертаг.
Ерагон схопив шкіряну флягу незнайомця й повернувся до Брома.
— Ось, приніс, — озвався він, стаючи навколішки.
Мертаг обачно відійшов убік, щоб не заважати.
— Добре, — прошепотів старий. — Тепер помий мені цим вином правицю.
— Навіщо? — не зрозумів юнак.
— Не питай! У мене мало часу, — відповів той. Переляканий Ерагон вилив трохи вина Бромові на долоню й розтер.
— Давай іще, — хрипким голосом наказав старий.
Парубок знову хлюпнув йому на долоню й почав розтирати. Аж раптом він вражено застиг — на долоні старого розпливався знак гедвей ігназія.
— Ти теж Вершник? — прошепотів Ерагон, не вірячи власним очам.
— Колись був, а тепер уже ні, — насилу посміхнувся Бром. — Замолоду… дуже давно мене обрали… обрали самі вершники, і я приєднався до них. Під час вишколу я потоваришував з одним учнем…
з Морзаном — коли він іще не був клятвопорушником.
Ерагонові від здивування перехопило подих: адже це було сто років тому!
— Пізніше він виказав нас Галбаторіксу… — вів далі старий. — І під час битви на Вройнгарді поблизу міста Дору Ареба мого молодого дракона було вбито. Його звали… Сапфіра.
— Але чому ж ти не сказав цього раніше? — тихо спитав Ерагон.
— Бо в цьому… не було потреби, — відповів Бром, задихаючись. — Я вже старий, Ерагоне… дуже старий. І, хоча мій дракон загинув, я прожив довше за інших. Ти не знаєш, що значить дожити до моїх літ і не мати спогадів… А попереду ще так багато всього… Але я й досі сумую за моєю Сапфірою… і ненавиджу Галбаторікса, — старий знову вчепився в Ерагонову руку й зашепотів: — Не давай їм усе повторити! Бережи Сапфіру, бо життя без неї нічого не варте!
— Не хвилюйся, я дбатиму про неї, — збентежено пообіцяв юнак.
— Може, я й дарма хвилююся, — Бром незрячим поглядом ковзнув по Мертагові й знову звернувся до Ерагона: — Хвилини мого життя вже полічено. Ця рана… вона висмоктує з мене всі соки. Сили покидають мене… Але перед тим, як покинути цей світ, я хочу поблагословити тебе.
— Усе буде добре, — відповів Ерагон крізь сльози. — Не треба мені благословення.
— Ні, я маю це зробити, — наполягав старий. — Ти приймеш його?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Ерагон» автора Паоліні К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Спадок вершника“ на сторінці 2. Приємного читання.