— Згоден, — кивнув Бром. — Але ж той магічний фокус ледь тебе не вбив! Ти проспав два дні. Друже, там було дванадцять ургалів! Уявляєш? Дванадцять! Але ти закинув їх аж до Тейрма… І чим ти думав? Хіба не краще було влучити в них камінцем? Просто розігнати їх по лісу, і все! А так я вже два дні їх шукаю! І не можу це зробити навіть із Сапфіриною допомогою, троє втекли!
— Я не хотів їх убивати, — сказав Ерагон, спалахнувши від сорому.
— В Язуаці ти так не думав, — нагадав йому Бром.
— Тоді в мене не було вибору, і я ще не контролював магічної сили, — спробував виправдатися юнак. — Але цього разу… Одним словом, це було вже занадто.
— Занадто? — вигукнув старий. — Аж ніяк, любий мій, ті ургали не були б такі милосердні до тебе! Ну навіщо, навіщо ти до них вийшов?
— Ви сказали, що ургали помітили Сапфірині сліди, — озвався Ерагон. — Отже тоді не важило, чи побачать вони мене, чи ні.
— Я тільки припустив, що вони знайшли її сліди, — знеможено сказав Бром. — Ми не знали цього напевно. Ургали могли вирішити, що натрапили на сліди якихось мандрівників. Аж раптом ти вискочив на своєму драконі, наче Пилип з конопель! Оскільки ти дав їм утекти, вони тепер вештаються країною й пускають поголос! Тепер імперія точно про нас дізнається!
Бром у відчаї звів руки до неба.
— Після цього, хлопче, ти не маєш права називатися вершником, — зненацька сказав він, витираючи меч якоюсь ганчіркою.
Ерагон стояв приголомшений. Він звернувся до Сапфіри, але почув єдину відповідь:
— Говори з Бромом.
Приречено зітхнувши, юнак таки наважився звернутись до старого.
— Може, вам полегшає, якщо я вибачусь? — обережно спитав він.
— Ні, не полегшає, — озвався той, ховаючи меча в піхви. — Твої вибачення нічого не змінять. Ти накоїв дурниць, що матимуть страшні наслідки. І серед них могла бути твоя смерть. Розумієш? З цієї миті, перед тим, як щось зробити, спочатку добре помізкуй. Бо навіщо тобі голова?
— Я зрозумів, — тихо озвався Ерагон. — Але ж ургали знали про моє існування. Їм було наказано мене схопити.
Бром уражено витріщив очі, взявши в рота нерозкурену люльку.
— Отже, усе значно гірше, ніж я думав! — пробелькотів він. — Сапфіра казала, що ти розмовляв з ургалами, але про це вона не згадувала.
Зраділий, що можна змінити тему розмови, Ерагон швидко розповів про свою зустріч з ургалами.
— То вони тепер мають ватажка? — уточнив Бром.
Хлопець ствердно кивнув.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Ерагон» автора Паоліні К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „У мареві сну“ на сторінці 2. Приємного читання.