Розділ «Очима дракона»

— Ми зможемо дістатися перевалу за тиждень?

— Гадаю, що так, — відповів старий. — Якщо повернемо від Нінор праворуч, то вже завтра побачимо гори.

Ерагон підійшов до Сапфіри й виліз на її спину.

— Тоді побачимось за вечерею, — сказав він на прощання. Уже високо в небі юнак звернувся до дракона:

— Завтра я поїду конем. Але перш ніж заперечувати, спробуй зрозуміти, що я роблю це заради того, аби відверто поговорити з Бромом.

— Ти вільний їхати з ним кожного другого дня, — погодилася Сапфіра. — Таким чином ти продовжиш свій вишкіл, а я матиму можливість полювати.

— І ти не образишся?

— Що ж тут удієш, коли так треба, — зітхнув дракон.

Увечері вони спустилися на землю. Ерагон був приємно здивований тим, що його ноги вже не болять. Сідло добре захищало їх від Сапфіриної луски.

Як завжди, Ерагон із Бромом позмагалися на мечах, але цього разу їм бракувало запалу, адже думки обох увесь час поверталися до подій минулого дня. Коли вони закінчили, то в Ерагона, що й досі не звик до ваги меча, пекло руки.