Розділ «МІСІС КОРНЕР ПІЗНАЄ ЦІНУ ЩАСТЯ»

— Але ж ти був зовсім не схожий на них,— заперечила місіс Корнер.

— Я зробив усе, що міг,— повторив містер Корнер,— Не всі люди однакові. А мій спосіб напиватись — якраз такий.

— Я зовсім не казала «напиватись»...

— Але мала це на увазі,— урвав її чоловік.— Ти говорила про п’яних. Герой п’єси був п’яний. Тобі він здався кумедним.

— Він і був кумедним,— наполягала місіс Корнер, тепер уже в сльозах.— Я саме такого п’яного й мала на увазі.

— Його дружині,— нагадав їй містер Корнер,— він не здавався кумедним. У третій дії вона погрожувала йому, що вернеться до матері. А з твого одягу я бачу, що ти теж це надумала.

— Але ти... ти поводився так гидко,— проскімлила місіс Корнер.

— А що я зробив? — поцікавився містер Корнер.

— Ти став гупати в двері...

— A-а, пригадую. Я вимагав вечері, і ти зварила мені двоє яєць. А потім що сталося?

Спогад про найприкріший епізод її приниження надав голосові місіс Корнер відтінку справжнього трагізму.

— Ти примусив мене повторювати таблицю множення... Множення на дев’ять.

Він подивився на неї, вона подивилась на нього, і на хвильку запала тиша.

— Ти... ти й справді трохи перебрав?..— нетвердо промовила дружина.— Чи тільки прикидався?

— Справді,— признався чоловік.— Уперше в житті. І якщо ти вдоволена, то й востаннє.

— Пробач мені,— сказала місіс Корнер.— Я була така дурна. Пробач мені, будь ласка.