Розділ «МІСІС КОРНЕР ПІЗНАЄ ЦІНУ ЩАСТЯ»

— А поки що,— промовив чоловік між двома ковтками,— тобі ще далеко до доброїс-сподині.

— Але я постараюся, любий,— стала благати місіс Корнер.

— Де твої книги? — раптом поцікавився містер Корнер.

— Які книги? — в подиві перепитала дружина.

Містер Корнер грюкнув кулаком об стіл, від чого майже все в кімнаті, в тому числі й місіс Корнер, здригнулося.

— Не викруч-чуйся, голубко! — сказав містер Корнер.— Ти знаєш, чого я хочу,— твоїс-сподарські книги.

Згадані книги знайшлися в шухляді шифоньєра. Місіс Корнер дістала їх і тремтячою рукою передала чоловікові. Той розгорнув навмання одну з них і схилився над нею, насупивши брови.

— Що це, голубко? Ти д-додавати не вмієш,— зауважив він.

— Мене... мене в школі вважали навіть здібною до арифметики,— пробелькотіла дружина.

— То в школі, а це... Скільки буде двацьсім і дев’ять? — грізно спитав містер Корнер.

— Тридцять вісім... сім...— збилася місіс Корнер.

— Ти знаєш множення на дев’ять, чи ні? — загримів її чоловік.

— Я знала...— схлипнула вона.

— То рахуй! — скомандував він.

— Дев’ять на один — дев’ять,— почала, схлипуючи, місіс Корнер — Дев’ять на два...

— Далі! — суворо звелів містер Корнер.

Вона вела далі рахунок — тихо і монотонно, тільки інколи спиняючись, щоб приглушено схлипнути. Дрімотний ритм одноманітних речень, можливо, зробив своє. Коли місіс Корнер боязко повідомила, що дев’ять на одинадцять буде дев’яносто дев’ять, міс Грін нишком показала їй на стіл. Підвівши зляканий погляд, місіс Корнер побачила, що очі її владаря і пана заплющені, голова його спочиває між порожнім пивним глечиком та гірчичницею, а в кімнаті лунало дедалі гучніше хропіння.

— З ним усе буде гаразд,— заспокоїла приятельку міс Грій.— Ти йди зачинись і лягай. Уранці ми з Гаррієт приготуємо йому сніданок. А тобі краще не муляти йому очей.

Місіс Корнер, сповнена вдячності, що знайшовся хтось, хто підказав їй, як бути, покірно послухалась.

Близько сьомої години ранку сонячне проміння, що освітило кімнату, примусило містера Корнера спершу кліпнути, тоді позіхнути, а потім напіврозплющити одне око.