РОЗДІЛ ДЕВ’ЯТНАДЦЯТИЙ

Оксфорд. Уявлення Монтморенсі про рай. Найнятий у верхів’ях Темзи човен, його принади й переваги. «Гордість Темзи». Погода міняється. Темза з різних поглядів. Не дуже веселий вечір. Прагнення до недосяжного. Втішна розмова. Джордж грав на банджо. Тужлива мелодія. Ще один дощовий день. Втеча. Легенька вечеря з тостом.

В Оксфорді ми пробули два досить приємних дні. В цьому місті дуже багато собак. Першого дня Монтморенсі погризся з одинадцятьма, другого — з чотирнадцятьма і, очевидно, думав, що потрапив у рай.

Ті, кого не тішить тяжка фізична праця,— тобто люди занадто слабосилі або занадто ледачі,— звичайно їдуть до Оксфорда поїздом, там наймають човен і спускаються Темзою вниз. Та для людей, сповнених сили й завзяття, краще підходить подорож річкою вгору. Негарно весь час пливти за водою. Куди більше задоволення дістанете, напружуючи м’язи, борючись із течією й просуваючись уперед навсупереч їй,— принаймні так мені здається, коли Гарріс і Джордж гребуть, а я стерную.

А тим, хто все ж таки воліє вирушати в подорож із Оксфорда, я раджу мати власний човен (звичайно, тільки в тому разі, якщо ви не можете взяти чийсь чужий, не ризикуючи попастися).

Ті човни, які можна найняти на Темзі вище Марло, звичайно бувають дуже добрі. Вони майже не течуть і, поки з ними поводитись обережно, дуже рідко розвалюються або тонуть. В них є лавки, на яких можна сидіти, і все — чи майже все — потрібне для того, щоб гребти й стернувати.

Але краси в них не шукайте. Човен, найнятий на Темзі вище Марло,— це не така річ, якою можна похизуватись і в якій можна попишатись. Найнятий у верхів’ях човен не дозволяє своїм пасажирам таких дурощів і зразу спиняє навіть спроби. Це його головна, а може, і єдина перевага.

Той, хто пливе найнятим у верхів’ях човном, завжди буває скромний і ненав’язливий. Він воліє держатись тінистого берега, пливти попід деревами і більшу частину подорожі відбуває рано вранці або пізно ввечері, коли на річці небагато людей, які можуть його побачити.

А коли йому самому трапиться побачити когось знайомого, він зразу сходить на берег і ховається за деревом.

Я одного разу був у компанії, що найняла влітку човна кілька днів поплавати. Ніхто з нас доти не бачив найманого човна з верхів’їв, а коли ми його побачили, то не зрозуміли, що це таке.

Ми замовили його наперед, листом: написали, що нам потрібен звичайний човен-двійка. І коли прийшли вже з валізками на пристань та назвали свої прізвища, хазяїн човнів сказав:

— А, знаю, це ви та компанія, що замовляла двійку! Гаразд, гаразд. Джіме, піджени-но сюди «Гордість Темзи».

Хлопчак відійшов, а за п’ять хвилин вернувся, насилу посуваючи вперед якусь допотопну дупласту колоду, що мала такий вигляд, наче її недавно звідкись відкопали, та ще й відкопали вкрай необережно, пошкодивши дужче, ніж слід.

Мені з першого погляду здалося, що то рештки чогось давньоримського,—«чого саме, не знаю; можливо, труни.

Місцевість по верхній течії Темзи багата пам’ятками римської доби, і моє припущення здавалось мені вельми правдоподібним; та один з нашої компанії, поважний юнак, що трохи цікавився геологією, висміяв мою давньоримську теорію. Він сказав, що кожній хоч трохи тямущій людині (в голосі його звучав щирий жаль, що він не може зарахувати мене до таких людей) зрозуміло: хлопець знайшов кістяк викопного кита. І вказав нам багато ознак, які доводили, що кістяк цей напевне походить із дольодовикового періоду.

Щоб розв’язати нашу суперечку, ми звернулись до хлопця. Попросили, щоб він, не боячись нічого, сказав нам: чи це скелет доісторичного кита, чи давньоримська домовина?

Хлопець відповів, що це «Гордість Темзи».

Спершу ми подумали, що його відповідь — дуже вдалий жарт, і хтось із нас навіть дав хлопцеві два пенси за дотепність. Та він наполягав на своєму, і ми розсердились : адже й у жартах треба знати міру.

— Годі, годі, хлопче,— сказав наш капітан.— Не дури нам голови. Відведи ці ночви назад, до матусі, а нам прижени човен.

Тоді прийшов сам хазяїн і словом честі, як ділова людина, запевнив нас, що це справді човен, той самий човен-двійка, якого він добрав для нас, на наше замовлення.