Розділ 28

На Аппельпляц було приведено ще одну групу тих, хто не підозрював лихого. То були батьки, знайомі з кимось із сержантського складу. Гіммлер колись скаржився на такі ситуації, навіть на тих обершарфюрерів СС, які, не здригнувшись, могли розстріляти когось зі своїх фаворитів, наче то була гра на шкільному спортмайданчику. Якщо справа стосуватиметься дітей, гадали деякі батьки, то можна буде звернутися до знайомого есесівця.

Минулої неділі тринадцятирічний сирота гадав, що буде в безпеці, бо на інших перекличках цілком скидався на молодого дорослого. Але голим він розумів: його дитяче тіло дуже впадає в око. Йому сказали вдягтись і відправили до дітей. Тепер, коли батьки на іншому кінці Аппельпляцу щось кричали до своїх відігнаних на інший край дітей, а з гучномовців ревла сентиментальна пісенька «Mammi, kauf mir ein Pferdchen» («Мамо, купи мені конячку»), хлопчик просто пішов від однієї групи до іншої за тим безпомилковим інстинктом, який вів на волю дівчинку в червоному на пляці Згоди. І, як і Червону Шапочку, його ніхто не помітив. Він стояв як переконливий дорослий серед інших, противна музика лізла у вуха, серце неначе рвалося з грудної клітки. Тоді, вдавши, що в нього схопило живіт, хлопчик попросився в охоронця до туалету.

Довгі нужники стояли за чоловічим табором, і, зайшовши досередини, хлопчик став на ту дошку, на яку сідали ті, хто випорожнювався. Спираючись руками на обидва краї дірки, він почав спускатися вниз, намагаючись колінами чи пальцями ніг намацати якусь опору на стіні. Сморід засліпив його, в рот, вуха і ніс полізли мухи. Він занурився у ще більшу погань і став ногами на дно ями, аж тут йому немовби почулися якісь голоси за гудінням мух.

— За тобою хтось ішов? — спитав один голос.

А другий вилаявся:

— Чорт, це ж наше місце!

Там сиділо ще десятеро дітей.

У своїй доповіді Амон вдався до довгого слова Sonderbehandlung — особливе поводження. Цей термін стане широко відомим у пізніші роки, а того разу Пемперові це слово трапилося вперше. Звичайно, воно мало заспокійливу, навіть медичну ауру, але Мєтек точно розумів, що медицина тут ні до чого.

Телеграма до Аушвіцу, яку того ранку надиктував Амон, більш ніж натякала на те, що це слово означало. Амон пояснював: щоб утекти було важче, я наполягаю на тому, щоб ті, кого обрано для особливого поводження, мали зняти з себе рештки цивільного одягу біля входу до вагону, а вже на місці перевдягтися в смугасті тюремні роби. Оскільки такий одяг у дефіциті, то ті роби, які плашувські кандидати на особливе поводження носитимуть в Аушвіці, слід одразу надіслати на повторне використання до концентраційного табору Плашув.

А всі ті діти, які залишились у Плашуві, що більшість із них сиділи у вигрібній ямі разом із високим сиротою, переховувалися чи вдавали дорослих доти, доки їх знайшли під час наступних обшуків і відправили повільним потягом Східної залізниці до Аушвіцу, що за шістдесят кілометрів звідти, — дорога тривала день. Вагони для худоби використовувалися таким чином до середини літа, ними возили солдатів на схід до тупиків біля Львова, а дорогою назад ці вагони простоювали на бічних гілках, поки есесівські медики спостерігали нескінченні лави голих людей, які бігали перед ними.