Розділ 17 Гра

— Е-е-е, — завагалась я, не впевнена, яку байку викласти Джесиці.

— Привіт, малятко! — закричав Чарлі, заходячи на кухню. Я помахала лапкою.

Джес почула його голос.

— О, там твій тато. Тоді все — поговоримо завтра. Побачимося на тригонометрії.

— Бувай, Джес, — повісила я слухавку.

— Привіт, тату! — сказала я. Він відмивав руки у раковині. — Де риба?

— Поклав у холодильник.

— Піду візьму пару штук, поки не замерзла. По обіді Біллі закинув нам трохи смаженої рибки від Гаррі Клірвотера, — я намагалася говорити захоплено.

— Правда? — загорілися у Чарлі очі. — Я її обожнюю.

Поки я готувала вечерю, Чарлі взявся до прибирання. Не вдовзі ми сиділи за кухонним столом і мовчки вечеряли. Чарлі насолоджувався їжею, я відчайдушно роздумувала, як виконати своє завдання, намагаючись вигадати спосіб підняти непросту тему.

— Чим займалася сьогодні? — запитав Чарлі, вириваючи мене з замріяного стану.

— Ну, тинялася по хаті по обіді… — (Власне, конкретно останні півгодини). Я намагалася говорити оптимістично, та по спині бігли дрижаки. — А вранці ходила в гості до Калленів.

Чарлі впустив виделку.

— Ти маєш на увазі — до лікаря Каллена? — ошелешено запитав він.

Я вдала, що не помітила його реакції.

— Так.

— І яким вітром тебе туди занесло? — виделка досі лежала на столі.

— Ну, в принципі, типу, у мене сьогодні ввечері побачення з Едвардом Калленом, то він відрекомендував мене своїм батькам… Тату?

Ой, здається у Чарлі аневризм.

— Тату, з тобою все гаразд?