Розділ 9 Теорія

— Лорен заговорила про тебе — намагалася мене спровокувати. Найстарший хлопець із тих, що підійшли до нас, сказав, що ви не приходите до резервації, тільки прозвучало це так, наче за його словами крилося щось більше. Тому я виманила Джейкоба подалі від решти і витягнула з нього інформацію, — повісила я голову.

— Як витягнула? — запитав він.

— Спробувала з ним пофліртувати. Спрацювало краще, ніж я могла б подумати.

Самій не віриться, як згадаю.

— Хотів би я це побачити, — невесело хихотнув Едвард. — І вона звинувачує мене, що я задурюю людям голови. Бідолаха Джейк!

Я почервоніла і втупилася в темряву за вікном.

— Що ти зробила потім? — поцікавився він після хвилинної паузи.

— Пошукала в інтернеті.

— Знайшла щось, що тебе переконало? — голос пролунав майже байдуже, та руки намертво вп’ялись у кермо.

— Ні, нічого переконливого. Звичайна дурня. А потім… — замовкла я.

— Що?

— Я вирішила, що це не має значення, — прошепотіла я.

— Не має значення?

Його тон змусив мене підвести голову — кінець кінцем мені вдалося пробити стіну вдаваної байдужості! Обличчя було скептичним, зі слабким натяком на гнів, якого я так боялася.

— Так, — м’яко пояснила я. — Мені байдуже — хто ти чи що ти.

У голосі його забриніли різкі насмішкуваті нотки.

— Для тебе не має значення, чудовисько я чи ні? Тобі байдуже, якщо я — не людина?

— Так.

Він сидів мовчки, зосередившись на дорозі. На обличчі застиг холодний і суворий вираз.

— Ти сердишся, — зітхнула я. — Краще б я тримала язика за зубами.