Розділ 9 Теорія

— Трохи стомилася. Довелося багато побігати.

— Ну, тоді варто піти полежати, — голос у Чарлі був стривожений. Цікаво, який у мене зараз вигляд?

— Спершу я маю зателефонувати Джесиці.

— Хіба не вона привезла тебе додому? — здивовано запитав він.

— Вона, але я залишила куртку у неї в машині. Хочу нагадати їй, щоб не забула принести її завтра у школу.

— Принаймні дай їй шанс спочатку доїхати додому.

— Обов’язково, — погодилась я.

Попрямувала на кухню і впала у крісло, виснажена до нестями. Світ на повному серйозі обертався перед очима. Цікаво, невже таки не вдасться оминути шокову стадію? Не розкисати, наказала я собі.

Як грім із ясного неба задзвонив телефон. Я здригнулася і схопила слухавку.

— Слухаю, — сказала я, затамувавши подих.

— Белло?

— Привіт, Джес, я саме збиралася тобі подзвонити.

— Ти вже вдома? — у її голосі почулося полегшення і… здивування.

— Так. Я забула у тебе в машині куртку. То принесеш її завтра?

— Звичайно. Розкажи мені, що трапилося! — висунула вона контрвимогу.

— М-м-м, завтра, на тригонометрії — згода? Джес виявила кмітливість.

— Там твій тато?

— Ага, так.

— Добре, поговоримо завтра. Бувай! — її голос аж тремтів від нетерплячки.

— Бувай, Джес.