Розділ «4»

Й одразу ж обізвався Фридерик:

— Ходімо! — Ми рушили в напрямку будинку: він, Геня і я. Це вже ставало безсоромним і очевидним. Наш прихід на тік, як з'ясувалося, мав єдину мету — ми приходили для того, аби вона підгорнула йому штани; і ось тепер повертаємося: Фридерик, я, вона. Вже було видно будинок з двома рядами вікон — нагорі й унизу — і ганком. Ми йшли, не вимовивши й слова.

Позаду нас почулися кроки — то біг Кароль по траві, догнав і приєднався до нас… Він був ще задиханий, але швидко пристосувався до нашої ходи і спокійно пішов поруч. Це його вторгнення — бігом, із запалом — було позначене ентузіазмом. Отже, йому сподобалися наші розваги, вирішив приєднатися, а швидкий перехід від бігу до спокійного мовчазного повернення означав, що він розуміє необхідність дотримання зовнішніх правил пристойності. А довкола уже вимальовувалася та надломленість буття, що завжди знаменує прихід ночі. Ми йшли крізь присмерк — Фридерик, я, Геня, Кароль, — немов якась дивна еротична комбінація, неймовірний чуттєвий квартет.