TextBook Дівчина приглядалася до нього, мовби щось її розвеселило, а тоді зареготала, сміялася сердечно й довго. Він здивовано дивився на неї і спочатку ніби сердився, але дзвінкий дівочий регіт подобався йому, і зрештою Едек теж пирхнув сміхом.
Віка взяла його за руку.
— Ну, нарешті крига скресла... Сідайте отут на канапці. А я принесу чаю.
— Віко, а вам не нудно тут самій? Безлюддя добре на місяць, два, але ж не назавжди... А цей Піш — така глушина. Край світу...
— У всякому разі — Польщі... Колись, я чула, хтось казав про таке місце — де козам роги правлять. Це достоту як у нас...
— «Де козам роги правлять...» Добре сказано. Поетично, як визнав би наш Клем.
— Може... Так от щодо вашого запитання... Ні, я не нудьгую. Часом буває сумно, але рідко. Тут теж є чим тішитись і заповнити час. Малюю трохи...
— О, тут кругом самі митці...
— Глузуєте, а я цього не люблю.
— Ну, чого ж би я глузував? — Еден узяв її за руку і, не встигла дівчина оглянутися, нахилився й поцілував.
— Е-гей, тут не кіно...
Хлопець сміявся.
— А ви й це знаєте?
— Не те що знаю, а чула про таке використання цього храму. Але в Піші ви й цього не зможете зробити, бо в кіно так тісно між рядами, що й не поворухнешся.
— Це правда, я був там раз. У Ольштині кінотеатри кращі.
— А які в Варшаві!— огризнулася дівчина.
— Точно. Але невже не можна поцілувати в руку?
— Можна й не тільки в руку, якщо буде дозвіл.
— Ой-ой, знову офіційно. То я поки що ніде не цілуватиму.
Віка похитала головою над його самовпевненістю і сказала, щоб уже пив чай.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Там, де козам роги правлять» автора Паукшта Евгеніуш на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „VIII. Cкабка в серці“ на сторінці 10. Приємного читання.