Розділ «XI. Знову скандал»

Перед великим пожежним депо, в якому організували вечір танців, збиралася купками молодь. Низка яскравих лампочок, оздоблених кольоровими папірцями, кривою гірляндою прикрашала вхід; Пожежники у повній формі охороняли вхід і гарненьку касирку за невеличким столиком. Оркестр заграв перше танго. Біля дверей одразу заворушилися, почали товпитися, мовби тільки тепер кожен згадав, що прийшов сюди на танці.

— Ну й трупарня! Куди ти мене притягнув, Міхал?

— Що, тобі не подобається? Дивись, непогано зробили, раніше було гірше, а й то розважалися чудово...

Едек глянув на товариша — той був прикро вражений його словами — і вибухнув сміхом. А коли ще якась чорнява дівчина, проходячи, так задивилася на нього, що аж спіткнулась об якийсь горбик на підлозі, настрій у нього відразу поліпшився.

— Ходімо до буфету, потанцювати ще встигнемо,— кивнув він до Міхала.

Кружляло поки що лише кілька пар. Скрізь попід стінами на поставлених там стільцях сиділи дівчата, вони трохи ніяковіли, але намагалися держати фасон — жартували, хихотіли. Зате в буфеті було вже гамірно й весело. Здіймалися вгору великі чарки, бряжчало скло, сипалися тости. Пахло спиртним. Едек роздутими ніздрями втягнув повітря.

— Естафетою чотири по сто! — кинув він до рум’яної буфетниці.— І кусочок оселедця.

— Круто починаєш,— занепокоївся Міхал.

— Дамо собі раду. Грошей вистачить.

Випили.

— От і чудово, тепер закуримо і можна шукати партнерок.

Затягнуті тонким папером рефлектори по кутках залу розсипали кольорові бризки світла. Інші лампи погасили. Одразу стало веселіше. Заграли запальну польку.

— Едек, я вже йду. Люблю польку.— Міхал схопив першу ж дівчину.

Едек усміхнувся, заперечливо похитав головою. Уважно оглядаючи зал, обходив його кругом. Оцінював по черзі дівчат — спочатку тих, що під стінами, а далі й усіх, що кружляли в обіймах партнерів. Нарешті придивився й до тих, що тільки-но входили вузькими дверима.

Кілька дівчат сподобались йому. І вбрані були не набагато гірше, ніж убираються в Ольштині, і взагалі досить цікаві. Полька все лунала, чулося тупотіння, хтось підсвистував. Ні, у нього ще є час. «Треба ще трохи піднести настрій»,— подумав він за давньою звичкою.

Коло буфету було ще тісніше. Протиснувся якось, став поряд з високим хлопцем — той пив пиво. Едек упізнав знайомого, тракториста, разом працювали на вивозці дров.

— Привіт!

— Привіт! Як здоров’я, вже добре? Зажди, вип’ємо...— Тракторист замовив горілки.— Будь!

— Будь! А тепер я частую. Повторіть, люба! — весело гукнув Едек.