Розділ «XXI. Дальші новини»

Там, де козам роги правлять

Скидалося на те, що день буде мрячний. Хмари важкими клубами повисли низько над лісом. Було тепло, аж парко, і тихо — ані шелесне.

Метек грався з Мовчуном. Борсук геть переплутав день і ніч. Тільки ясного сонця не любив — у такий час він залазив глибоко в нору, вириту в кутку хліва, і спав. На полювання вирушав увечері, бачили його іноді біля озера, навіть далеко від дому. Ще задовго до світанку повертався у хлів, пролазив через дірку, залишену у воротях, жадібно плямкаючи, вихлептував приготовлене для нього молоко і, уткнувшись довгим рилом у густе хутро, засинав.

А втім, спати він любив у будь-яку пору. Та тільки-но, бувало, Метек тихенько свисне — він одразу схоплювався, принюхувався, маленькі очиці радісно поблискували, сильні лапи з довгими пазурами голосно тупотіли. На подвір’ї починалася гонитва, і Метекові частенько доводилось добре налягати на ноги, щоб Мовчун його не догнав. Едек не міг надивуватись, як ця «хура жиру» може так прудко бігати. Мовчун був великий ласун. Заради жаби, жука чи кавалка м’яса він міг довгі хвилини вдячно стояти на задніх лапах. А вже куряче яйце викликало у нього просто неймовірне захоплення. Він тихо муркотів, приплющував очі і ластився, мов пес, до Метекових ніг.

Потім вони йшли на прогулянку. Борсук супроводив хлопця, як добре приручений собака. Особливо в грибну пору — проходили в лісі цілі кілометри, шукаючи товстеньких боровиків. Мовчун пробирався крізь найгустіші зарості, просовуючи спочатку білу голову з чорними смугами, а далі тягнучи й сіро-білий тулуб.

З Піша саме приїхав Міхал.

— Іди сюди,— гукнув Метек.

— Зараз, я тільки пошту занесу,— хлопець помахав у повітрі пакою газет.

За хвилину він повернувся.

— У мене є трохи часу. Потім ми з лісничим підемо до нових посадок буку і модрини...

— Я повинен навчити його стрибати через палицю. Старий лісник з Піша казав мені, що бачив борсука, який робив такі штуки.

— Е, не певен, що він зможе...

— Метек, Міхал, ходіть сюди, хлопці, хутенько,— вихилившись із вікна хати, покликав пан Гасинець.

— Щось сталося. Татко дуже схвильований.

Лісничий сидів за письмовим столом, дивлячись на розгорнутий лист, і радісно всміхався.

— Знаєте, хто пише? Старий Буткевич!

Метек здивовано вирячив очі. Він був певен, що не дочув.

— Буткевич?

— Батько Марисі і Павелка. Старі обоє повернулися. Вже два тижні, як приїхали, а тільки тепер дістали нашу адресу. Питають, чи не можна їм у нас побути, поки якось влаштуються. Облиш, людино добра, хто міг сподіватися. Я вже давно оплакав їх, а тут така вістка...

— Треба їм написати.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Там, де козам роги правлять» автора Паукшта Евгеніуш на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „XXI. Дальші новини“ на сторінці 1. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи