Розділ «VIII. Cкабка в серці»

У лісничого саме сідали до обіду, здивувалися трохи, що Едек спізнився.

Метек репетував через стіл:

— Швидше, Едек, підемо на озеро... Казав батько, що барометр падає, уночі може бути сніг. Засипле лід, і кататись буде вже гірше. А зараз лід чистий, прозорий, наче скло.

Лісничий уважно придивлявся до Едека. Хлопець відчував на собі його погляд. Що сталося?

— Привіз тобі з округу теплу ватянку. Це моя спецівка, але в мене ще торішня добра. У хлопців теж є. Візьмеш собі, а то замерзнеш на тому мотоциклі. Як бігає?

— Чудово! Тільки треба перевірити бензопровід, інколи щось там заїдає і мотор глухне. А за ватянку велике спасибі, тільки нащо ж ви себе кривдите?

Гасинець іще раз подивився на нього.

— Для мотоцикла буде безпечніше, якщо тебе грітиме ватянка, а не чвертка. Машини часом не розіб’єш?

— Ну й око в тебе, тату! Я тільки зараз бачу, що Едек добре нагазований...

— Та ні, трохи, так вийшло...— І Едекові прийшла в голову нова думка: — А можна взяти мотоцикл на озеро? Покатав би їх на буксирі... Бачив, як в Ольштині так робили. Чудова їзда...

— Не розіб’єш?

— Ні, я знаю, як треба їхати на слизькому... Не сумнівайтеся...

Пан Гасинець вагався, але, помітивши благальний погляд сина, згодився. Нехай потішаться.

Навіть сам підійшов до озера, щоб подивитися на цю нову розвагу. З лісу повернувся й Міхал. Хвилина — і на ногах у нього вже були ковзани.

Справді, потепліло, зривався дужчий вітер, на небо виповзали ще високі, але густі бурі хмари.

Едек уже на бігу сильно натиснув стартер, і мотор загурчав. Переднє колесо ковзнуло на льоду, проте хлопець одразу ж випрямив його. Об’їхав одне коло, друге, повернув на берег.

— Можна,— сказав.— До вірьовки прив’яжіть упоперек довгу палицю. Щоб не переобтяжувати мотора, на буксирування переходьте вже тоді, коли добре розженемося.

Міхал аж очі вирячив од захоплення. Він ніколи й не чув про такий спорт.

Вибралися на широкий чистий лід. Едек розігнав мотоцикл, потім обернувся:

— Давай!