Розділ «VI. Що лісничий прочитав у газеті»

— Облиш, людино добра, тобі що, в селі не подобається?

— Ні,— сердито відповів хлопець.

І помітив, що лісничий раптом посмутнів. Потім підвівся, витяг а бокової кишені пачку газет, підкрутив лампу, вогник піднявся вище. Пан Гасинець уперто шукав щось у газетах.

Едек уже знав. Певно, там в повідомлення про смерть Красавчика. Лісничий усе знав. Метек виляпав, а він спеціально розшукав у Ольштині той номер газети, а може, хто ж його знав, уже заявив у міліцію, тепер от-от прийдуть, щоб його арештувати.

Ця думка викликала у нього обурення. Якщо так, то нехай буде! Він не дасть, щоб його піймали, як рибу сачком. Він хотів сам піти в міліцію. Але коли його виказали, то він боронитиметься. Сьогодні ж уночі втече, хоча б довелося кулаками прокладати собі дорогу. Він раптом озвався з іронією, аж пан Гасинець здригнувся, почувши в його голосі якийсь чужий, досі незнаний тон:

— Не шукайте. Мабуть, там про Красавчика пишеться, так?

Якусь мить, чекаючи на відповідь, ще сподівався — може, все-таки це не те, може, щось зовсім інше.

— Так, про Красавчика. І не тільки про нього. Ти дивуєшся, що це мене цікавить?

— А що?— кинув з викликом.

— Та нічого. Ось воно. Прочитай собі, а потім, як матимеш охоту, можемо побалакати...— Лісничий дав йому газету, в якій червоним олівцем було обведено одну замітку. Лампу підсунув на край столу, щоб Едекові було краще видно. Сам переглядав якийсь ілюстрований журнал.

Літери скакали хлопцеві перед очима. Він знав, що ця замітка вирішить його долю. Приплющив на мить повіки, зосередився, читав уважно. В місцевій хроніці великими жирними літерами була надрукована інформація під назвою: «Коли нарешті буде спокій на вулицях Ольштина?»

«Кілька днів тому недалеко від П’ястовської Брами сталася сутичка поміж місцевими хуліганськими елементами. Суперечка за дівчину призвела до бійки двох банд. Тільки втручання міліції припинило ту бійку. Один з учасників скандалу, відомий у злочинному світі Ольштина під кличкою Красавчик, діставши удар залізною трубою, втратив свідомість. Карета швидкої допомоги доставила його до лікарні, з якої він через два дні вийшов. На місці події затримано також одну дівчину. Обох було притягнуто до відповідальності. Всі інші учасники бійки повтікали, слідство, яке проводить міліція, ускладнюється тим, що ні названий Красавчик, ні дівчина не хочуть назвати їхні імена, пояснюючи, ніби решти хуліганів вони не знають».

Рука з газетою упала на ковдру. Боже, Красавчик живий! Даремно він так мучився. Живий... В ту мить Залєський відчув до Красавчика аж ніби вдячність. Дихав важко. Таке пережити! Отже, йому вже не загрожує тюрма, у нього не буде вічних докорів сумління, він не вбив людини...

Глянув ще на дату. Дев’ятнадцяте листопада. А бійка була п’ятнадцятого... Певно, цей номер не потрапив до лісництва, бо ж у ті перші дні він шукав у газетах якоїсь згадки про скандал...

Не міг угамувати серця, що так по-дурному калатало, наче хотіло вискочити. Едек відчував, як його заливає великий спокій і водночас — нездоланний сором. За те, як ще кілька хвилин тому він ставився до лісничого, за недовір’я і ворожнечу до людини, яка принесла йому таку новину.

— Вибачте,— прошепотів хлопець.

Лісничий здригнувсь, але не обернувся. Тоді він повторив:

— Вибачте, будь ласка.

— За що?

— Що я був такий грубий, що...