Розділ «XV. Вовчисько»

— Написали: від запалення легенів,— замислено мовив Едек.— Авжеж — рубонув негідника по голові. Його застрелили, а повідомили: від запалення легенів. Але ніхто цьому не вірив.

Хлопець раптом нахилився і поцілував старого Мацуру в обидві щоки.

Потім випростався, глянув на возіїв, що зібралися коло вогню.

— Що, вони всі тепер отак гуртом працюють?

Мацура ущипливо засміявся.

— Вовків бояться, синку, вовків. Їх тут немало вештається. Тільки вчора в нашому селі задушили двох овець, підкопалися під обору. Собака так перелякався, що й не гавкнув.

— А як той, здоровий?— здалеку поцікавилися возії.

— Хто? Кульчик? Через три дні встав, а тепер поїхав з молодим Гасинцем в Ольштин, на іспити... Страх після тієї ночі на дереві у нього вже минув...

— Міхал нишпорить по болотах, хоче вислідити вовків, там вони буцімто ховаються.

— Скажи, щоб був обережний, це не жарти.

— Е-е, вдень не нападуть. Вони вночі небезпечні. Ну, гайда, бо день короткий, а роботи багацько.

Заворушилися, поганяли коней; б’ючись об лід, пронизливо видзвонювали товсті ланцюги, якими возії ув’язували колоди.

Трактори, вже навантажені добрими грабовими колодами, рушили піщаним насипом. Едек кивнув помічникові, і обидва взялися до роботи. Мацура ще довго стояв, курив люльку й дивився на них, нарешті помахав Едекові рукою і подався в ліс, дорогою на вирубку.

Робота не йшла Едекові на лад. Аж легше стало, коли день нарешті закінчився; він завів трактор на подвір’я лісництва, дивився на червоний захід сонця, який віщував вітер, і машинально гладив Рекса по голові. Зрештою лісничиха почала вже гримати на нього своїм різким, пронизливим дискантом і загнала хлопця до хати.

Повечерявши, Едек одразу ж попрямував до своєї кімнати, але лісничий зупинив його.

— Облиш, людино добра, що це з тобою діється? Ходиш як сам не свій. У тебе якийсь клопіт чи, може, забагато випив?

Залєський похитав головою.

— Знаєте, Мацура згадав мого батька, вони були разом у концтаборі. Розказував, як його забили... А нам прислали повідомлення, що вмер від запалення легенів. Я цілий день думаю про це...

Пан Гасинець дуже зніяковів. На його обличчі виступили червоні плями, як завжди, коли він був чимось зворушений або схвильований.

— Авжеж, авжеж. Це правда, таке краще переболіти самому.— Я хотів... про Метека, але то потім, є час...