Розділ «XIV. Клем в оточенні»

— Може, підемо разом?— озвався глузливо.— Якщо вже скандалитиму, то захищаючи вас, добре?

Очі її розширились, але вона нічого не відповіла.

— До побачення.

Ледь кивнула головою і пішла. Якусь мить він дивився на неї, потім насунув шапку на очі, плюнув під ноги і, не слухаючи, як гукав його помічник, рушив просто до крамнички, де продавали горілку. Коли вийшов, кишені його були напхані до краю.

Розвантаживши на тартаку причеп, вони пили там разом з робітниками. Потім зайшли до закусочної на ринку. А по дорозі назад Едек ще кілька разів зупинявся і пив прямо з пляшки. Товариш уже відмовився — з нього було досить. Злякано поглядав на кривулястий слід, який виписували колеса трактора на шосе. Уже при світлі фар вони все-таки дісталися на місце.

Ще більшим чудом Едек привів трактор до лісництва. Помічник, який звичайно прощався з ним біля лісового складу і повертався велосипедом додому, на цей раз супроводив його, їдучи велосипедом біля причепа.

На подвір’ї трактор ще трохи потеркотів і нарешті завмер до понеділка. Едек, хитаючись, поплентався до будинку, а помічник тим часом уже мчав назад до Піша.

Пані Гелена, що саме несла з хліва дійниці з молоком, дивилася, які кренделі виписує Едек. Похитала головою. Останнім часом він забагато п’є. Вискочив Кульгавий, Едек нахилився, щоб погладити його по голові, і мало не впав.

— Едек, де це ти так набрався?

Перед ним стояв Кульчик у смішній хутряній шапці. В сутінках, м’яких од білого снігу, він придивлявся крізь окуляри до Едека. Під пахвою тримав папку, напхану паперами. Едек не звернув уваги на Клемові слова, він тільки втупився в ту папку. І в голосі його прозвучала стримувана лють:

— Ідеш до управління? Передруковувати свою мазанину?

— Так. А чого...— І не докінчив. Едек глузливим сміхом перебив його.

— Іди собі до тієї шмаркачки, йди! Тільки не заливай мені про передруковування. А від мене можеш поздоровити її і сказати, що вона до смерті нудна. Нудна і дурна...

— Едек...

— Так, так, дурна, як пробка! І гидка до біса! Святенниця чортова... Але мов запрошення на вечір лишається, хай прийде, я їй покажу, як танцюють. Скажеш це їй?

— Ти зовсім п’яний.

— Ну ти! — гаркнув Едек. — Не підсовуйся, вилупок, а то я так тебе оброблю оцими ручками, що тобі...

— Що тут діється? Перестаньте, хлопці! — Лісничиха рішуче погасила сварку, яка вже починалася. Потім енергійно виштовхала Клема на дорогу, щоб він якнайскоріше зник з очей розлюченого Едека.

Але той уже отямився. Буркнув щось під ніс і почвалав У хату.

Пані Гелена з кухні прислухалася, як Едек безладно метушиться в своїй кімнаті. Невдовзі він показався на порозі, одягнений, наче збирався десь іти.