Розділ «XI. Знову скандал»

Едек оглянувся по залу. Трошки старша, з дивовижною зачіскою блондинка, легенько кивнувши, відповіла на його питальний погляд. Він перепросив Лодзю і вже тримав у обіймах ту другу. Вона танцювала добре, дуже добре. «Мабуть, не з місцевої школи»,— подумав.

— Ви не з Піша?

— Звідки ви знаєте? Ні... Я колись бачила вас в Ольштині, «Під вітрилами». Сподівалася, що ви раніше запросите мене до танцю, але ви так були зайняті своєю чорнявою... То ваша дівчина?

Едек здвигнув плечима. Блондинка всміхнулася.

— Я тут на кілька днів. У службових справах.

«Яке мені до того діло. Мов до ксьондза — кожна одразу сповідатися».

Розгулявся Едек. Усі інші пари поступалися їм місцем. Кругом щільним колом юрмився великий натовп, усі захоплювалися гармонійною парою, Едек, збуджений цим захопленням, перевершував сам себе. Партнерка пурхала біля нього, прекрасно реагуючи на кожен рух. Коли танець скінчився, їх нагородили оплесками. Едек усміхнувся, витираючи піт з розпареного лоба. Міхал радісно махав до нього руками.

Едек протанцював з блондинкою ще кілька танців. Побачив, що й Лодзя танцює, тільки не з тим блондином, що з метеликом. Той кудись дівся. «Мабуть, із злості дудлить у буфеті»,— подумав. Під час перерви його відкликав Міхал. Одійшли вбік.

— Слухай, Едек, що ти зробив тому типові?

— A-а, отому з метеликом? Нічого, дівоньку забрав у нього з-під носа. Хто він?

— Працює на тартаку. Скандаліст, біля нього завжди ціла банда. Уже питав мене, хто ти такий. Я відшив їх, але стережись, бо коди що, то тут будуть або за ними, або, в найкращому разі, ніхто й пальцем не ворухне, щоб допомогти,— його бояться...

Едек гупнув Міхала в спину, аж загуло.

— Ходімо краще вип’ємо. Я не з такими героями давав собі раду. Ех, Міхал, в Ольштині буває гірше. Ваших тут я не боюся...— Він був злий і, насупившись, шукав у залі типа з метеликом.

Примусив Міхала, хоч той і опирався, випити три чарки. Бідолашний хлопець зблід — він ніколи стільки не пив. Едек теж був добре напідпитку. Стискуючи Міхалові руку, хрипів йому просто в обличчя:

— Плювати мені на ваших героїв, розумієш? Хай-но тільки мене Котрий зачепить — уся ця халабуда зніметься в повітря. Франт із Піша, сто чортів!

— Едек, заспокойся, аби тільки ти не чіпав їх, а вони перші не почнуть.— Проте Міхал зовсім не був певен цього. Не знав, що робити. Адже Едека не умовиш покинути танці. Та ще випив добряче, хоч голову має кріпку, це треба визнати.

У молодого лісника було важко на серці, коли він повертався до залу. Едек оглядався, шукаючи «блондинку в службовому відрядженні», як він подумки назвав її. Хлопцеві хотілося потанцювати, а ліпшої партнерки не знайти було. «Має вогонь у ногах, нічого не скажеш». Але її не було. Поблизу сиділа, помахуючи сумкою, непогана дівчина — він звернув на неї увагу, як тільки зайшов. Уклонився.

Тепер уже міняв партнерок одну за одною. Шум у голові вщух. Едек надумав уникати скандалу. Сам він не почне, хіба, може, зачеплять його, тоді що ж. Справиться, є зрештою ті тракториста, Антось саме підморгував йому значливо. Це добре.

В кутках залу вже двічі вибухала якась сварка, але до серйозної бійки не дійшло — скандал одразу погасили пожежники — господарі вечора. Танцюючи, Едек стежив за ними. «Спритні хлопці, мають досвід».

Було вже далеко за північ, коли, відчувши голод, він знову знайшов Міхала.