Розділ «XI. Знову скандал»

Повз них промчав захоплений Міхал. Едек мало не розсміявся, побачивши його партнерку. То була мала, нижча навіть за лісника, дівчина з прищами на обличчі. «Теж має смак, хай йому лихо».

— Не притискуйте так сильно. Люди бачать...

— Тільки й того, що люди бачать? — засміявся хлопець.

Танець кінчився. Едек галантно поцілував її в руку.

— Давайте вип’ємо по чарочці вина, можна? Як, власне, вас звати? — Не чекаючи на відповідь, він уже вів дівчину до буфету. Їй сподобалося це.

— Леокадія,— прошепотіла.

— Отже, Лодзя, Лодзюня. То що вам, панно Лодзю, тістечко чи, може, спочатку чарочку горілки?

— Не можна, люди побачать...

«Що вона з тими людьми?» Едек замовив дві чарки горілки, оселедця, тістечок і пляшку фруктового вина. Проторував дорогу до столика — їх кільканадцять стояло в маленькому залі поряд з буфетом. Дівчина, оглядаючись на всі боки, цілком вправно ковтнула чималу порцію горілки, так само швидко впоралася з оселедцем.

— Гладенько, панно Лодзю, аж любо глянути...

— Я майже ніколи не п’ю. Не знаю, чому саме сьогодні...— І спокусливо всміхнулась, Едек мало не розреготався, так незграбно в неї це вийшло.

Приніс іще дві чарки горілки, подумавши собі, що тепер уже треба буде зробити перерву. Він уже багато випив, для початку досить.

Коли знову вів її у танець, дівчина була вже добре напідпитку. Він тримався чудово. «Давня практика»,— бурчав.

— Танцюймо...

Пропливаючи поблизу входу, він побачив нищівний погляд дженджика з метеликом, Едек іронічно посміхнувся.

Він був у чудовому настрої. Знову круг нього людський натовп, алкоголь, приємне збудження, дівчата, а в кишені — гроші. Жити — не вмирати. Це не та сіра нудьга, що в загубленому серед лісу домі лісничого. Як це Віка казала? Ага,— там, де козам роги правлять. Добре сказано, їй-богу...

Ще година, і Едек цілком завоював чорняву Лодзю. Розповіла все про себе. Батько має тут господарство і ще підробляє — візникує, нишком продає дерево, як майже всі... Вона деякий час працювала на пошті, але там мідяки платять, тепер покинула роботу, помагає матері. Любить танцювати, не пропускає жодної нагоди. Тільки хлопці тут якісь не такі, черстві, в голові їм більше горілка, аніж дівчата, хочуть одразу хтозна-чого, взагалі якісь некультурні, не вміють поводитися з дівчатами.

— Не так, як ви.— Лодзя на мить притулилася головою до його піджака.

— Авжеж, авжеж, чорнявко, — всміхнувся Едек. «Легковажна дівонька, тільки познайомилась і вже розтанула».

Заграли рок-н-ролл. В Ольштині Едек знав цей танець уже давно. А тут аж тепер починалися його великі дні. Лише кілька пар танцювали, інші або приглядались, або запально штурмували буфет. Лодзя не знала рок-н-роллу, боялася ризикувати, тим більше, що в голові їй добре вже шуміло після випитого вина з горілкою.