Розділ «Серсея»

— Не почну! Я скажу всю правду! А потім…

— Потім тобі дозволять вдягти чорне. Даю в тім своє слово. — Серсея обернулася до Кайбурна. — Подбайте про його рани. Вимийте, перев’яжіть, дайте макового молочка від болю.

— Ваша милість дуже добрі. — Кайбурн кинув скривавлене лезо у відерце з оцтом. — Але Маргерія може зацікавитися, куди подівся її бард.

— Співці з’являються і зникають. Такий вже їхній перемінливий норов. Це кожен знає.

Поки Серсея дерлася темними кам’яними сходами з темних кам’яних мішків, то геть засапалася. «Треба відпочити.» Добувати правду — тяжка праця. А що мало бути далі — того вона навіть страхалася. «Я маю бути сильною. Те, що я маю зробити — заради Томена і держави.» Шкода, що Маггі-Жаба вже померла. «Сцяти я хотіла на твоє пророцтво, стара курво. Хай мала королева і молодша за мене, але ніколи не була вродливіша, а скоро буде мертва.»

Пані Добромир чекала у опочивальні. Стояла глупа ніч; до світанку лишалося менше часу, ніж минуло від сутінок. Джоселин та Доркас спали, але Таена чекала нашорошена.

— Жахливо було, так? — спитала вона.

— Вам краще не знати. Я хочу спати, але боюся побачити сни.

Таена попестила їй волосся.

— Це все заради Томена.

— Я знаю. Тільки заради нього. — Серсея здригнулася. — Мені горлянка пересохла. Будьте ласкаві, сонечко, налийте трохи вина.

— Заради вашої ласки. Лише її я бажаю в усьому світі.

«Брешеш.» Королева знала, чого бажає Таена. Та не переймалася. Хай пускає на неї слину — вірніша буде, разом з чоловіком. У світі, повному зради, така вірність варта була кількох поцілунків. «Та й не гірша вона у ліжку за більшість чоловіків. Принаймні хоч черево мені не надме.»

Вино допомогло, хай і не досить.

— Почуваюся загидженою, — поскаржилася королева, стоячи біля вікна з келихом у руці.

— Купіль вас заспокоїть, моя мила.

Пані Добромир розбудила Доркас та Джоселин і послала по гарячу воду. Поки купільницю наповнювали, вона допомогла королеві роздягтися, розплутуючи шворки вправними пальцями і лагідно стягуючи сукню з плечей. Потім ковзнула геть з власної сукні й лишила її купою на підлозі.

Вони удвох з насолодою розділили купіль; Серсея відкинулася Таені у обійми.

— Томена слід позбавити найгіршого у цій справі, — сказала вона мирійці. — Маргерія досі тягає його щодня до септу просити богів про зцілення брата.

Лорас не припиняв відчайдушно чіплятися за життя, чим дуже дратував королеву.