Розділ «Хайме»

Сурми проспівали яскраву мідну пісню, розчахнувши навпіл тихе й сіре сутінкове повітря. Джосмин Пекледон прожогом схопився на ноги, одночасно намацуючи хазяйського паса з мечем.

«Хороше чуття, правильні звички.»

— Розбійники не оголошують про своє прибуття сурмами, — мовив до нього Хайме. — Прибери меча, він мені зараз ні до чого. То приїхав мій родич, Оборонець Заходу.

Коли Хайме вийшов з намету, вершники саме спішувалися; там було з півдесятка лицарів, а до них чотири десятки кінних стрільців та щитників.

— Хайме! — заревів кошлатий чолов’яга у визолоченій кольчузі та лисячому кожусі. — Зовсім змарнів, біле надів, ще й бороду виростив!

— Оце борода? Ти мені лестиш, братику. Поруч із твоєю — жалюгідна стерня.

Рясна борода і кущаві вуса пана Давена переростали у бурці, щільніші за живий запліт, а ті — у сплутану солом’яну стріху на голові, трохи прим’яту щойно знятим шоломом. Десь посередині тих хащів стирчала бульба носу і жваво бігало двійко веселих карих очей.

— Невже розбійники вкрали у тебе все гостре залізо, що нема чим і поголитися?

— Я дав обітницю, що не стригтиму волосся, не дочекавшись відплати за батька. — Для людини, понад усе схожої на лютого кошлатого лева, голос Давена Ланістера лунав на диво сумирно. — Але Молодий Вовк допався до Карстарка першим. Украв у мене помсту.

Пан Давен віддав шолома зброєносцеві й розкуйовдив пальцями волосся там, де його прибило вагою заліза.

— Нині трохи хутра не завадить. Ночі холоднішають. Хто має щось на голові, тому тепліше спиться. Та й тітка Генна завжди казали, що ту цеглину, яка в мене за щелепу, треба ховати від людей.

Він ухопив Хайме за плечі.

— Ми за тебе злякалися після Шепітної Пущі. Подейкували, Старків лютововк вирвав тобі горло.

— Невже ти, брате, лив по мені сльози?

— Та половина Ланіспорту вдягла жалобу. Жіноча половина. — Очі пана Давена зачепилися за пеньок руки. — То це правда. Виродки відтяли тобі правицю.

— Я вже маю нову, викувану з золота. Однорукість має свої переваги. Тепер я п’ю менше вина, щоб менше проливати. І рідше спокушаюся чухати дупу при дворі.

— Таки-так, доречно кажеш. Може, й собі одну відтяти? — зареготав нерідний брат. — Це Кетлін Старк тобі прислужилася?

— Варго Хап.

«Звідки беруться ці дурні чутки?»