Розділ «Хайме»

— Я сподівалася, тебе колись утомить ця пришелепкувата борода. З хутром на обличчі ти схожий на Роберта.

Сестра відклала жалобу заради нефритово-зеленої сукні з рукавами сріблястого мирійського мережива. На золотому ланцюзі в неї на шиї висів смарагд завбільшки з голубине яйце.

— Робертова борода була чорна. Моя — золота.

— Золота? А часом не срібна? — Серсея висмикнула волосину з його підборіддя і піднесла йому до очей. Волосина була сива. — На тобі блякнуть усі кольори, братику. Ти став примарою себе колишнього, блідим калікою. Таким безкровним, завжди у білому… — Вона відкинула волосину геть. — Ні, ти був мені до смаку в золоті та кармазині.

«А ти була мені до смаку вдягненою в сонячне сяйво, з крапельками води на голій шкірі.» Йому кортіло поцілувати її, понести до опочивальні, кинути на ліжко, але… «вона розсувала ноги під Ланселем, Озмундом Кіптюгом… і хтозна…».

— То давай укладемо угоду. Скасуй своє доручення — і наказуй моїй бритві.

Вона міцно стиснула вуста. Трохи раніше вона пила гаряче пряне вино і тепер пахкотіла мушкатним горіхом.

— Ти смієш торгуватися? Забув про свою обітницю покори престолу?

— Я обітував захищати короля. Моє місце — коло нього.

— Твоє місце там, куди він тебе пошле.

— Томен прикладає печатку до всіх паперів, які ти кидаєш йому на стіл. Це твій задум, але він нерозумний. Навіщо ставити Давена Оборонцем Заходу, коли не маєш до нього довіри?

Серсея сіла на лаву коло вікна. Позаду неї Хайме бачив чорну руїну Башти Правиці.

— Чого це ви так неохоче беретеся за доручене, пане лицарю? Невже ви разом з рукою загубили мужність?

— Я присягнувся пані Старк ніколи не здіймати зброю проти Старків або Таллі.

— П’яна обіцянка, дана під мечем коло горлянки.

— Але як я захищатиму Томена, коли не буду з ним поруч?

— Перемагаючи його ворогів. Батько завжди казав, що швидкий удар меча — кращий захист, ніж найміцніший щит. Щоправда, для удару мечем потрібна правиця. І все ж навіть скалічений лев ще так-сяк викликає острах. Я хочу здолати Водоплин. Я хочу, щоб Бріндена Таллі забили в кайдани або вбили. І хтось мусить нарешті дати лад Гаренголові. Ми маємо нагальну потребу в Вілісові Мандерлі — якщо він досі живий і в полоні — але залога не відповіла на жодного нашого крука.

— У Гаренголі сидять хлопці Грегора, — нагадав їй Хайме. — Він полюбляв тупих і жорстоких. Найпевніше, твоїх круків просто з’їли, а листи не було кому читати.

— Саме тому я надсилаю тебе. Можливо, хоробрий братику, вони спробують з’їсти і тебе — але ти їм напевне станеш поперек горлянки. — Серсея розправила спідниці. — За твоєї відсутності я хочу, щоб Королегвардію очолив пан Озмунд.