Розділ «Серсея»

— Вона?

— Маегі.

І раптом слова полилися з неї водоспадом. У голові крутилася згадка, як Мелара Вичерпій наполягала, що коли не згадувати про пророцтво, то воно і не справдиться. «Та в колодязі вона чогось не мовчала. А волала і верещала.»

— Валонкар — це Тиріон, — мовила Серсея. — Ви знаєте таке слово у Мирі? Воно високовалірійське, означає «менший брат».

Про це вона дізналася в септи Саранели після того, як потонула Мелара.

Таена взяла її за руку і попестила.

— То була зла, негідна баба. Стара, хвора, бридка душею і тілом. А ви були юні, прекрасні, повні життя і гонору. Ви казали, вона жила у Ланіспорті. А отже, знала про карлика і смерть вашої паніматки. Істота не посміла відверто завдати вам удару з огляду на ваш стан і могутнє ім’я, тому спробувала поранити своїм гадючим язиком.

«А чи справді?» Серсеї так кортіло повірити.

— Але ж Мелара загинула саме так, як їй було провіщено! А я не побралася з принцом Раегаром. А Джофрі… карлик убив мого сина просто в мене на очах!

— Одного сина! — відповіла пані Добромир. — Але ви маєте іншого, любого і сильного, і ніколи не дозволите, щоб його спіткало лихо.

— Ніколи, поки живу на світі!

Сказавши це вголос, вона повірила, що так і буде. «При світлі дня сни обертаються на порох. Так.» Ззовні крізь хмарну імлу сяяло вранішнє сонце. Серсея вислизнула з-під ковдр.

— Цього ранку я снідатиму з королем. Хочу бачити сина.

«Все, що я роблю, робиться заради нього.»

Томен допоміг їй трохи опанувати себе. Ніколи ще він не здавався їй таким рідним і коханим, як того ранку, коли теркотів про своїх кошенят, капотячи медом на окраєць свіжого чорного хліба щойно з печі.

— Мій хоробрий лицар, пан Хапко, упіймав мишку, — розповів він, — але хитромудра панна Вусатка забрала її в нього.

«Я ніколи не була така мила та невинна, — подумала Серсея. — Як йому правити цим жорстоким королівством?» Мати у ній прагнула понад усе захистити його, порятувати… але королева у ній знала, що йому час загартуватися, інакше Залізний Престол пошматує його і зжере.

— Пан Хапко має навчитися захищати те, що належить йому, — мовила Серсея. — У цьому світі слабкі завжди стають жертвами сильних.

Король поміркував над почутим, злизуючи мед з пальців.

— Коли пан Лорас повернеться, то навчить мене битися списом, мечем і телепнем незгірш себе самого.