Розділ «- 8 -»

— Гаразд.

— Ти зробиш це?

— Так.

— Добре.

— Це, звісно, буде дуже важко.

Я зауважив, що не все так погано:

— Лише тимчасово. Вночі, коли всі спатимуть, ти зможеш піти вниз і понишпорити в коморі.

Він зрадів:

— Точно! Авжеж, можу.

— Там, напевно, є якісь холодні закуски.

— Там точно є холодні закуски, — радісно сказав Таппі. — М'ясний пиріг. Він був сьогодні на обід. Одне з творінь Анатоля. Що мене захоплює в ньому, — благоговійно сказав Таппі, — мене надзвичайно захоплює в Анатолі те, що будучи французом він, на відміну від багатьох кухарів, не обмежується виключно французькими стравами, він завжди готовий взятися за старі добрі прості англійські страви, приміром, за той м'ясний пиріг, про який я казав. Шедевральний пиріг, Берті, а залишилося від нього більш ніж половина. Він мене цілком задовольнить.

— А від вечері ти відмовишся, як ми домовилися?

— Усе як домовилися.

— Добре.

— Це чудова ідея. Дживс перевершив самого себе. Передай йому, що я дуже вдячний.

Сигарета випала з-поміж моїх пальців. Було таке відчуття, ніби Бертрама Вустера ляснули по обличчю мокрою ганчіркою для посуду.

— Невже ти хочеш сказати, що на твою думку те, що я тобі запропонував, придумав Дживс?

— Авжеж, він. Навіть не намагайся мене надурити, Берті. Ти б до такого фокусу і за мільйон років не додумався.

Настала пауза. Я розвів плечі та випростався у весь зріст; потім побачив, що він на мене не дивиться та знову розслабився.

— Ходімо, Ґлоссопе, — холодно сказав я. — Нам краще не спізнюватись. Час уже вдягатися до вечері.