TextBook — Але ж, Таппі, будь справедливим. Ти колись сказав їй, що в новому капелюсі вона схожа на пекінеса.
— Бо вона дійсно була схожа на пекінеса. Це не було образою. Це була слушна, конструктивна критика, яка не мала жодної мети окрім доброго бажання не дати їй зробити з себе посміховище на публіці. А безцільно звинуватити чоловіка в тому, що він пихкає, коли сходить сходами — це вже зовсім інше.
Я починав розуміти, що ця ситуація вимагатиме всієї моєї геніальності. Весільні дзвони пролунають у маленькій церкві Маркет Снодсбері лише за умови, якщо Бертрам вдасться до неабияких хитрощів. З розмови з тіткою Делією я вже дізнався, що між двома сторонами конфлікту був певний обмін відвертими репліками, але до цієї миті я не знав, наскільки далеко це зайшло.
Трагізм цієї ситуації дуже засмутив мене. Таппі дуже багатослівно зізнався, що кохання досі палає в його грудях, і я не мав сумніву що Анджела, попри все, що трапилося, теж не припинила кохати його. Наразі вона, безсумнівно, може відчувати бажання вдарити його по голові пляшкою, але глибоко в серці — я був готовий заприсягтись — досі мали залишатися старі любов і ніжність. Лише зачеплена гордість не давала цим двом зійтися, і я вважав, що якщо Таппі зробить перший крок, то все буде добре.
Я спробував ще раз.
— У неї серце крає через цю сварку, Таппі.
— Звідки ти знаєш? Ти її вже бачив?
— Ні, але я впевнений у цьому.
— З її вигляду цього не скажеш.
— Це, безсумнівно, маска. Дживс теж так поводиться, коли я затверджую свій статус.
— Вона кривить на мене ніс, неначе я каналізаційна труба, що засмітилася.
— Це лише маска. Я впевнений, що вона досі тебе кохає, і все, що потрібно — добре слово від тебе.
Я бачив, що це зворушило його. Він вагався. Він наче колупав кінцем черевика дерен. А коли він заговорив, у голосі було чутно тремтіння:
— Ти справді так вважаєш?
— Авжеж.
— Гм.
— Якби ти пішов до неї…
Він похитав головою:
— Не можу. Це була б катастрофа. Дзень — і немає мого престижу. Я знаю дівчат. Якщо плазуватимеш, найкращі з них стануть чванливими, — він замислився. — Єдиний спосіб розібратися з цим — якось натякнути їй, що я готовий до переговорів. Як ти думаєш, може мені злегка зітхати, коли ми зустрічаємось?
— Вона вирішить, що ти захекався.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Маєток Брінклі» автора Пелем Ґренвіл Вудгаус на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „- 8 -“ на сторінці 4. Приємного читання.