TextBook — О, так. Оґастес згадував про це під час своєї промови.
— Так, — сказав я, трохи квапливо. Я не мав бажання, щоб мені нагадували про промову Оґастеса. — Тож, я кажу, візьмімо, приміром, Яїл, дружину Хевера. Засадила гостеві кілок у макітру, поки той спав, о потім пішла вихвалятися, наче якась дівчинка-скаут. Не дивно, що кажуть «О, жінка, жінка!»
— Хто?
— Ті, хто так каже. Боже, що за стать! Але ж ти, зрозуміло, не маєш наміру залишати все так?
— Що залишати?
— Це дурне заручення з Ґассі.
— Авжеж, маю.
— Лише заради того, щоб виставити Таппі дурнем?
— Ти вважаєш, що він виглядає дурнем?
— Так.
— Так йому й треба.
Я почав розуміти, що мої старання марні. Я пригадав, як колись виграв приз за знання Біблії, коли мені довелося розповідати подробиці про віслюка Валаама. Я вже не пам'ятаю, що то були за подробиці, але в мене досі залишилося загальне враження ніби він вперся ногами та притиснув до голови вуха, відмовляючись співпрацювати; і мені здалося, що Анджела наразі робить те саме. Вона, так би мовити, в душі була сестрою того Валаамова віслюка. Є гарне слово, що вдало це описує… Ні, забув. Але я веду до того, що це саме те, що наразі демонструвала Анджела.
— Дурепа мала!
Вона зашарілася:
— Я не дурепа!
— Ти мала дурепа. Більш того, ти сама це знаєш.
— Нічого я такого не знаю.
— Ти руйнуєш життя Таппі, руйнуєш життя Ґассі, і все це заради того, щоб поквитатися.
— А тебе це не стосується.
Я відразу вчепився в ці слова:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Маєток Брінклі» автора Пелем Ґренвіл Вудгаус на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „- 19 -“ на сторінці 3. Приємного читання.